Жуки в янтаре - Грязь

Что я делаю в жизни не так?

Объясните мне: жить её как;

Где найти себе место, чтобы наконец-то

Покинуть этот тесный барак?!

Как зарабатывать средства,

Чтобы хватило на поесть и одеться?

Если не определиться, чудо не случится;

Если тебе тридцать, тогда пора жениться!

Говорили мне родители,

Что хотели победителя.

Как дурак получился?

Просто удивительно.

Их брак для меня показателен,

Как быть его худшим создателем.

Батин пиджак на бате моём,

Платье из шторы на матери.

Котлеты остыли, букет кто-то стырил.

Конверты вскрыли, но все оказались пустые.

Повесили платье обратно на окна.

Слёзы проникают в волокна пыльной подушки.

Взрослая жизнь - это вам не игрушки!

Жаль, что другого сценария нет.

Мы, как жуки в янтаре в этом миге застряли -

В летаргическом сне, в январе;

А когда мы немного оттаем

Маленький мальчик в мае

Будет подбрасывать вверх -

Не зная, что мы не летаем;

Не зная, что мы не летаем!

Жаль, что другого сценария нет.

Мы, как жуки в янтаре в этом миге застряли -

В летаргическом сне в январе.

В мае мы, может, оттаем в сером сыром коробке -

Это наш гроб, дорогая - но ты не ответишь мне, я знаю!

Що я роблю у житті не так?

Поясніть мені: жити як;

Де знайти собі місце, щоб нарешті

Залишити цей тісний барак?!

Як заробляти кошти,

Щоб вистачило на поїсти та одягнутися?

Якщо не визначитися, чудо не станеться;

Якщо тобі тридцять, тоді настав одружитися!

Говорили мені батьки,

Що хотіли переможця.

Як дурень вийшов?

Просто дивовижно.

Їхній шлюб для мене показовий,

Як бути його найгіршим творцем.

Батин піджак на моєму баті,

Сукня із штори на матері.

Котлети охолонули, букет хтось стирав.

Конверти розкрили, але всі виявилися порожніми.

Повісили сукню назад на вікна.

Сльози проникають у волокна курної подушки.

Доросле життя – це вам не іграшки!

Жаль, що іншого сценарію немає.

Ми, як жуки в бурштині цієї миті застрягли -

У летаргійному сні, у січні;

А коли ми трохи відтаємо

Маленький хлопчик у травні

Підкидатиме вгору -

Не знаючи, що ми не літаємо;

Не знаючи, що ми не літаємо!

Жаль, що іншого сценарію немає.

Ми, як жуки в бурштині цієї миті застрягли -

У летаргічному сні у січні.

У травні ми, може, відтаємо в сірій сирій коробці.

Це наша труна, люба - але ти не відповість мені, я знаю!