Расскажи мне о любви - Грязь

Она просит: "Расскажи мне о любви".

Я не хочу, обрекать тебя на муки -

И поэтому молчу, и поэтому молчу.

Ты совсем ещё молодая,

Ничего в этой жизни не видела.

Я привычный спектакль играю,

Только театр "Юного зрителя".

О любви меня спросит.

Как агент на допросе - не расколюсь!

Клянусь!

Это наша последняя осень.

В этом вопросе, я - Александр Друзь!

Любовь - это яблонь сад.

Плоды на ремнях висят.

Без понятых урожай снимать нельзя.

Твоя любовь: цветы, конфеты и мягкие мишки.

Читаешь про неё стишки в потрёпанной книжке.

Скоро бабочки покинут животы,

И все увидят твои кишки!

Любовь - не сцена из драмы,

Где двое плачут от счастья;

Это шрам на запястье, что прячут от мамы

Под длинными рукавами.

Спешишь на свидание к принцу,

Любопытные лица торчат из карет.

Но ровно в двенадцать -

Дворец превратится в психбольницу!

А нас, поведут на обед.

Я открою тебе секрет -

Её искать где-то, смысла нет,

Потому что любовь повсюду:

В каждой клетке, в каждом звуке;

В истошном крике, в водосточном люке -

Любви нет только в фильмах про любовь

В твоём ноутбуке.

Она просит: "Расскажи мне о любви".

Я не хочу, обрекать тебя на муки -

И поэтому молчу, и поэтому молчу.

Она просит: "Расскажи мне о любви".

Я не хочу, обрекать тебя на муки -

И поэтому молчу, и поэтому молчу.

Люди всегда на что-то надеются, но ничего по итогу не смогут -

Как собака кастрат тщетно ебущая твою ногу.

И нечего с этим поделать, как с залетевший в троллейбус осой.

Я оставил тебя на краю Вселенной в твой единственный выходной.

Ты - Крестьянская дочь, с мечтой о престижном столичном ВУЗе.

Я, сын городской тоски, помешанный на Иисусе -

Который нас бросил в этом аду без единого шанса вернуться домой,

Как я бросил тебя на краю кровати в твой единственный выходной.

Но я вернусь рассказать тебе, что Минск красивый, лишь на экране -

Красивый, как "Дом Культуры" рабочей окраины.

Культурный, как патриот, на Дне Победы

Cсущий в Вечный Огонь потухший;

Как лицо посетителя клуба наедине с блевотнёй.

Я очень хочу в Москву.

Москва познакомит меня с коаксилом.

Ты хочешь в Москву, чтобы знать

Как это, в мире красивых быть некрасивой.

И в последний мой выходной,

Я стану всего лишь придатком кровати.

Но ты, не сможешь меня навестить -

Ты, в соседней палате.

Она просит: "Расскажи мне о любви".

Я не хочу, обрекать тебя на муки -

И поэтому молчу, и поэтому молчу.

Она просит: "Расскажи мне о любви".

Я не хочу, обрекать тебя на муки -

И поэтому молчу, и поэтому молчу.

Вона просить: "Розкажи мені про кохання".

Я не хочу, прирікати тебе на муки -

І тому мовчу, і тому мовчу.

Ти ще молода,

Нічого у цьому житті не бачила.

Я звичний спектакль граю,

Лише театр "Юного глядача".

Про кохання мене запитає.

Як агент на допиті – не розколюся!

Клянусь!

Це наша остання осінь.

У цьому питанні, я – Олександр Друзь!

Кохання – це яблунь сад.

Плоди на ременях висять.

Без зрозумілих урожай знімати не можна.

Твоє кохання: квіти, цукерки та м'які ведмедики.

Читаєш про неї віршики в пошарпаній книжці.

Скоро метелики покинуть животи,

І всі побачать твої кишки!

Кохання - не сцена з драми,

Де двоє плачуть від щастя;

Це шрам на зап'ясті, що ховають від мами

Під довгими рукавами.

Поспішаєш на побачення до принца,

Цікаві особи стирчать із карет.

Але рівно о дванадцятій -

Палац перетвориться на психіатричну лікарню!

А нас поведуть на обід.

Я відкрию тобі секрет

Її шукати десь, сенсу немає,

Тому що кохання всюди:

У кожній клітці, у кожному звуку;

У нестямному крику, у водостічному люку -

Кохання немає тільки у фільмах про кохання

У твоєму ноутбуці.

Вона просить: "Розкажи мені про кохання".

Я не хочу, прирікати тебе на муки -

І тому мовчу, і тому мовчу.

Вона просить: "Розкажи мені про кохання".

Я не хочу, прирікати тебе на муки -

І тому мовчу, і тому мовчу.

Люди завжди на щось сподіваються, але нічого не зможуть.

Як собака кастрат марно їде твою ногу.

І нічого з цим поробити, як з осою, що залетіла в тролейбус.

Я залишив тебе на краю Всесвіту у твій єдиний вихідний.

Ти – Селянська донька, з мрією про престижний столичний ВНЗ.

Я, син міської туги, схиблений на Ісусі -

Який нас кинув у цьому пеклі без жодного шансу повернутися додому,

Як я кинув тебе на краю ліжка у твій єдиний вихідний.

Але я повернуся розповісти тобі, що Мінськ гарний, лише на екрані

Гарний, як "Будинок Культури" робочої околиці.

Культурний, як патріот, на Дні Перемоги

Сущий у Вічний Вогонь згаслий;

Як особа відвідувача клубу наодинці з блювотою.

Я дуже хочу до Москви.

Москва познайомить мене із коаксилом.

Ти хочеш до Москви, щоб знати

Як це, у світі красивих бути негарною.

І в останній мій вихідний,

Я стану лише придатком ліжка.

Але ти, не зможеш мене відвідати -

Ти в сусідній палаті.

Вона просить: "Розкажи мені про кохання".

Я не хочу, прирікати тебе на муки -

І тому мовчу, і тому мовчу.

Вона просить: "Розкажи мені про кохання".

Я не хочу, прирікати тебе на муки -

І тому мовчу, і тому мовчу.