Ветер бродяга - Стас Михайлов

Листва пожелтела, на землю упала.

Красками грусти, трава заиграла.

Смотрю сквозь дождинки, в зеркальные лужи

Осенней прохладой, весь город простужен.

Припев:

А ветер бродяга, в дом постучался

Двери раскрыл я, ты другом назвался.

Ветер ты видел, дальние дали,

А что с моим сердцем, ты скажешь едва ли.

Мне грустно, что снова, один засыпаю

С надеждой на встречу я дни провожаю.

Холодной осенней, порою ненастной

Я встречу тот ветер и ту что прекрасна.

Припев:

А ветер бродяга, в дом постучался

Двери раскрыл я, ты другом назвался.

Ветер ты видел, дальние дали,

А что с моим сердцем, ты скажешь едва ли.

А ветер бродяга, в дом постучался

Двери раскрыл я, ты другом назвался.

Ветер ты видел, дальние дали,

А что с моим сердцем ты скажешь едва ли.

А что с моим сердцем,

А что с моим сердцем,

А что с моим сердцем, ты скажешь едва ли…

Листя пожовтіло, на землю впала.

Фарбами смутку, трава заграла.

Дивлюся крізь дощі, в дзеркальні калюжі

Осінньою прохолодою, все місто застуджене.

Приспів:

А вітер бродяга, в будинок постукав

Двері відчинив я, ти другим назвався.

Вітер ти бачив, далекі дали,

А що з моїм серцем, ти скажеш навряд чи.

Мені сумно, що знову, один засинаю

З надією на зустріч я проводжу.

Холодною осінньою, часом непохитною

Я зустріну той вітер і ту прекрасна.

Приспів:

А вітер бродяга, в будинок постукав

Двері відчинив я, ти другим назвався.

Вітер ти бачив, далекі дали,

А що з моїм серцем, ти скажеш навряд чи.

А вітер бродяга, в будинок постукав

Двері відчинив я, ти другим назвався.

Вітер ти бачив, далекі дали,

А що з моїм серцем ти скажеш навряд чи.

А що з моїм серцем,

А що з моїм серцем,

А що з моїм серцем, ти скажеш навряд чи…