Otoño - Zpu

Primeras gotas de agua, primeras notas de polvo

se posan encima nuestro amor, ya has conocido a mi ogro,

ese que aparece poco, pero cuando viene te hace temblar,

puedo beberme el bar, quebrar un amor resistente como el keblar.

No sé de sorbos, sé de extremos,

sé que nos tocamos menos,

que ya no saltan chispas cuando nos vemos,

que me cuesta acercarme y que estás distante,

tú que siempre has sido mi confidente y amante,

mi perfecto guante, ¿por qué mierda se difumina el afecto?

¿qué nos ha pasado en el trayecto?

nuestras bases sólidas hoy están afónicas,

mientras cual será la próxima bronca, no hay arquitecto

capaz de sustentar lo nuestro si hay grietas en el cemento.

Lluvia en el cristal, hojas marchitas,

mis noches malditas, mierdas gratuitas,

mientras tú más fuerte me gritas,

portazos, tú en la habitación ¿cómo puedo no consolarte?

dejarte a solas,

orgullo, enfado no habían entrado aquí hasta ahora.

¿Desde cuándo he necesitado espacio?

¿o tú?

si llenas mi vacío bable, mis reacios al tabú,

nos hace falta tanta o más que un guiño,

¿por qué nos falta aliño?

no entiendo mi cielo, mi amor, mi cariño…

Mi luna y mis estrellas, así te conozco,

todo empieza a ser más tosco más a menudo,

tú dudas, yo dudo, si desde que te vi he sido tuyo,

intuyo que te vas ha marchar, mi corazón esta mudo, desudo, tirado en el

felpudo,

lo arreglamos, sonríes, mis pies vuelan,

segundos contigo son rubíes más que Saudíes tengan,

así es, venga, juntos podemos con todo,

pero después de un corto periodo algo en el aire sienta incómodo.

Yo cada vez más lejos, tú cada vez más triste,

nuestro lazo cada vez más viejo, siento lo mucho que sufriste,

fue un despiste, tienes que creerme…

(Otoño) Finales de septiembre…

Lluvia en el cristal, hojas marchitas, mis noches malditas,

lluvia en el cristal, mientras tú más fuerte me gritas,

lluvia en el cristal, ¿cómo no puedo no consolarte?, dejarte a solas, orgullo,

enfado, siento lo mucho que sufriste,

lluvia en el cristal, hojas marchitas, ¿Qué nos ha pasado en el trayecto?

lluvia en el cristal, ¿Por qué mierda se difumina el afecto?

lluvia en el cristal, mi perfecto guante, yo cada vez más lejos,

tu cada vez más triste.

Перші краплі води, перші ноти пудри

наше кохання спочиває на вершині, ти вже зустрів мого людоеда,

той, що здається маленьким, але коли він приходить, то змушує тебе тремтіти,

Я можу випити бар, зламати стійку любов, як кеблар.

Я не знаю про ковтки, я знаю про крайнощі,

Я знаю, що ми менше торкаємося

що іскри більше не летять, коли ми бачимо один одного,

що мені важко підійти і що ти далекий,

ти, яка завжди була моєю довіреною особою і коханою,

Моя ідеальна рукавичка, чому, в біса, прихильність зникає?

що з нами сталося по дорозі?

наші міцні основи сьогодні хрипкі,

поки що буде наступний бій, архітектора немає

здатний підтримувати наш, якщо є тріщини в цементі.

Дощ на склі, зів'яле листя,

мої прокляті ночі, безкоштовне лайно,

поки ти кричиш на мене голосніше,

грюкнувши дверима, ти в кімнаті, як тебе не втішити?

залишити тебе в спокої,

гордість, гнів не входили сюди досі.

Відколи мені потрібен простір?

чи ти?

якщо ви заповнюєте мою порожню байку, мої супротивники табу,

нам потрібно стільки ж або більше, ніж підморгування,

чому нам не вистачає приправ?

Я не розумію свого раю, своєї любові, своєї прихильності...

Мій місяць і мої зірки, отак я тебе знаю,

все частіше починає ставати грубіше,

ти сумніваєшся, я сумніваюся, якщо відтоді, як я побачив тебе, я був твоїм,

Я відчуваю, що ти підеш, моє серце мовчить, голе, лежить на своєму

килимок,

виправляємо, ти посміхнись, мої ноги летять,

секунди з тобою - це рубіни більше, ніж у саудівців,

Правильно, давай, разом ми все впораємось,

але через короткий час щось у повітрі відчувається незручно.

Я віддаляюся все далі, ти стаєш сумнішим і сумнішим,

наш зв'язок старіє, мені шкода, скільки ти страждав,

Це була помилка, ви повинні мені повірити…

(Осінь) Кінець вересня…

Дощ на склі, зів'яле листя, мої прокляті ночі,

дощ на склі, поки ти кричиш на мене голосніше,

дощ на склі, як тебе не втішити, залишити в спокої, гордість,

гнів, мені шкода, скільки ти страждав,

дощ на склі, зів'яле листя, що з нами сталося по дорозі?

Дощ на склі, чому, в біса, любов зникає?

дощ на склі, моя ідеальна рукавичка, я все далі й далі,

ти все сумніший.