Prisma - Zpu, Abram

Veo regimenes, veo tales de otros siglos en el nuevo,

orden mundial mido nuestro avanze es cero,

si no negativo,

veo esclavos asumidos,

ordas de humanos son enmudecidos testigos de su tiempo,

yo me detengo y os observo,

yo no soy mi chaqueta, mi casa, mi cuerpo,

yo soy la rafaga de viento que acaricia,

todo lugar por el que se desliza y limpia sus desquicios,

vivimos teatros,

uno desde un escenario otros desde un palco,

todos quieren la verdad pero nada es exacto,

realidad abstracta condicioanan nuestros actos,

yo soy el tacto,

yo no soy nada,

yo soy el que vive, llora, sonrie, el que indaga,

soy la plaga de palabras con sentido que esperabas,

la fuerza en tu nuca del agua bajo una cascada,

soy el karma, la llama,

justo cuando se apaga,

la voz de mi alma emana tinta en madrugadas,

lagrimas en laminas, sintesis de la calles,

fragmentos de un drama, Dios me dijo:"no me falles".

que va, ya ves Se

Я бачу режими, я бачу такі з інших століть у новому,

Світовий порядок, який я вимірюю, наш прогрес дорівнює нулю,

якщо не негативний,

Я бачу уявних рабів,

орди людей німі свідки свого часу,

Я зупиняюся і спостерігаю за тобою,

Я не моя куртка, мій дім, моє тіло,

Я порив вітру, що пестить,

Скрізь він ковзає і прибирає свій безлад,

ми живемо театрами,

один зі сцени інший з ложі,

всі хочуть правди, але нічого точного,

абстрактна реальність обумовлює наші дії,

Я дотик

я ніщо,

Я той, хто живе, плаче, посміхається, той, хто питає,

Я чума слів зі значенням, якого ти очікував,

сила на твоєму шиї води під водоспадом,

Я карма, полум'я,

тільки коли він вимикається,

голос моєї душі виходить чорнилом на світанку,

сльози на простирадлах, синтез вулиць,

фрагменти драми, Бог сказав мені: «Не підведи мене».

що сталося, бачиш