¿No Te Pasa? - Zpu

Necesito largarme, marcharme, encontrarme en mi soledad

No me siento a gusto ni hallo brillo en las calles de esta ciudad

Donde reina la ansiedad y prima la desconfianza

Necesito apartarme esfumarme y poner distancia

¿No te pasa que odias a la gente, que no te ves con nadie?

Con solo imaginarte rodeado de ellos ya te falta el aire

¿no te pasa que sales de casa más por compromiso?

Pero piensas: «No ha estado tan mal» cuando vuelves a tu piso

¿No te ocurre a menudo que el sudor frío te recorre el cuerpo?

Yo siento el desconcierto cuando pierdo mis recuerdos ¿estoy muerto?

Y un mar de dudas se acumulan cuando yazco en plena noche

Y al nacer el día y vestirme puede que sea mi vida la que no abroche

¿Tú también te paras a pensar en el sentido que esto tiene?

Tantos bienes ¿para quiénes?

Si unos vamos y otros vienen

Es el ciclo vital, gritar, imitar al entorno

No te mueres de ganas de lanzarte, pienso: ¿Y si me transformo?

¿Y qué ocurre si no soy aquello en lo que me he convertido?

Pero desde el nido he sido guiado en ese sentido

Solo digo que si a veces te pasa men no eres el único

Porque yo pensaba que lo era, y me sentía un estúpido

¿No has sentido cómo el mundo se derrumba bajo tus pies?

(¿No te pasa?)

¿que se apagan todas las luces y no ves sin saber ni qué crees?

(¿No te pasa?)

Cuando llega un revés y ¿qué viene después?

Un mes y otro mes (¿No te pasa?)

Renaciendo otra vez y navegando a través (¿No te pasa?)

De un océano infinito donde un grito te devuelve el eco, (¿No te pasa?)

¿no te pasa que estás inquieto atado a los hilos de un muñeco?

(¿No te pasa?)

¿no has sentido que para ti no hay hueco, que cada opción se esfuma?

(¿No te pasa?)

Y cuando desaparece la bruma tu corazón está seco.

(¿No te pasa?)

¿No te pasa que te sientes jodido tío?

Porque yo sí

Me bordaron con retales perdidos y me descosí

No sin, antes haberme chocado contra cientos de paredes

¿no te pasa que te has despertado sin saber quién coño eres?

Atrapado en las redes de seres infieles que chupan tu sangre

¿has añorado no haber abrazado más fuerte a tu padre?

Haber dado las gracias a aquellos a los que diste silencio

Haber llorado más lágrimas, no haber sido tan necio

Es el precio que pagamos plegarias que se tornan tornados

Torcidos andamos de mil modos

¿por qué estoy rodeado de tantos y me siento tan solo?

¿no te pasa que olvidas que el amor a uno mismo lo es todo, que te absorbe tu

apodo?

A ti también te ocurre que el miedo te frena, gangrena tus alas

Que se escabulle el amor de tu vida en la puerta de otra sala

Y la mala conciencia imprime el recuerdo en tu sesera

Y ahí fuera tus pasos se hielan como si estuvieran enterrados en madera

¿No te pasa que te amansa la luz de una vela?

El olor de las calles vacías farolas gastadas y aceras

¿no te sientes libre andando a oscuras y a solas?

Sintiendo la fina lluvia arrancando tus pesos, tus mierdas, tus horas, tus ollas

¿No has pensado que eres invencible?

¿Que puedes con todo?

Has percibido lo imposible que es al intentarlo tu solo

Sí, tú también has soñado volar muy alto, cumplir tus metas

Pintar sin paletas, luchar por no estar quieta, abrir una grieta

Мені потрібно піти геть, піти геть, знайти себе в своїй самотності

Мені не комфортно, і я не відчуваю яскравості на вулицях цього міста

Де панує тривога і панує недовіра

Мені потрібно піти, зникнути і віддалитися

Чи не буває з тобою, що ти ненавидиш людей, що нікого не бачиш?

Просто уявляючи себе в оточенні них, ви задихаєтеся

Чи не трапляється з вами так, що ви йдете з дому частіше через зобов’язання?

Але ти думаєш: «Це було не так погано», коли повертаєшся до своєї квартири

Чи не часто у вас буває так, що на тілі виділяється холодний піт?

Я відчуваю розгубленість, коли втрачаю спогади, я мертвий?

І море сумнівів накопичується, коли я лежу в глибоку ніч

А на зорі дня і коли я одягнуся, може бути моє життя не застібається

Ви також зупиняєтеся, щоб подумати про сенс цього?

Для кого стільки товарів?

Якщо одні з нас підуть, а інші прийдуть

Це життєвий цикл, крик, імітація навколишнього середовища

Ти не вмираєш від бажання стрибнути, я думаю: а якщо я перевтілюся?

А якщо я не такий, яким став?

Але з гнізда мене вели туди

Я просто кажу, що якщо іноді це трапляється з тобою, ти не один такий

Тому що я вважав себе таким, і відчував себе дурним

Ви не відчували, як світ руйнується під вашими ногами?

(Хіба це не трапляється з вами?)

Що все світло гасне, і ти не бачиш, навіть не знаючи, у що віриш?

(Хіба це не трапляється з вами?)

Коли настає невдача і що буде після?

Один місяць і інший місяць (Хіба у вас не буває?)

Відродитися знову і пропливати (чи не так?)

З нескінченного океану, де крик відлунює до вас, (Чи це не трапляється з вами?)

Чи не буває з тобою, що ти неспокійна прив’язана до ниток ляльки?

(Хіба це не трапляється з вами?)

Хіба ви не відчували, що для вас немає місця, що кожен варіант зникає?

(Хіба це не трапляється з вами?)

І коли туман розвіється, твоє серце сухо.

(Хіба це не трапляється з вами?)

Хіба з тобою не трапляється, що ти почуваєшся обдуреним, чоловіче?

Тому що я так

Вони вишили мене втраченими залишками і я розплутала

Не без того, перед тим як врізатися в сотні стін

Чи не буває з тобою, що ти прокинувся, не знаючи, хто ти в біса?

Потрапили в тенета невірних істот, які смокчуть вашу кров

Ти хотів не обійняти батька міцніше?

Щоб подякувати тим, кому ти подарував мовчання

Щоб виплакав більше сліз, щоб не був таким дурним

Це ціна, яку ми платимо за молитви, які перетворюються на торнадо

Криві ми ходимо тисячею шляхів

чому мене оточує стільки людей і відчуваю себе таким самотнім?

Чи не буває з тобою, що ти забуваєш, що любов до себе – це все, що твоє

Псевдонім?

Буває і з вами, що страх зупиняє, гангрена крила

Нехай кохання твого життя прокрадеться в двері іншої кімнати

І погана совість друкує пам'ять у вашому мозку

А там твої кроки завмирають, наче закопані в лісі

Чи не буває з вами, що світло свічки приборкає вас?

Запах порожніх вулиць стерті ліхтарі та тротуари

Невже ти не можеш вільно ходити в темряві й самотній?

Відчути, як дрібний дощ зриває з ваших песо, лайна, годинника, горщиків

Хіба ти не думав, що ти непереможний?

Що ти можеш з усім?

Ви зрозуміли, як неможливо спробувати це самостійно

Так, ви також мріяли літати дуже високо, досягаючи своїх цілей

Живопис без палітри, боротьба за те, щоб не бути нерухомим, відкриваючи тріщину