Dulce Otoño - Zpu

Cuando las hojas van cayendo

Echo un vistazo a cada página

Y el nudo del recuerdo trae de todo menos lástima

Acaríciame

Siento cada pliegue de mi piel

Mi vida en surcos

Ocaso y ya no soy lo que produzco

Por si acaso pienso quede lo que quede

Hoy me siento preparado para cuando el fin me llegue

Sigo vivo y aprendí

Que las cosas más sencillas son vitales

Que además de ver en tí te puedes ver en tus iguales

Es la magia

Marrón y anaranjada es la nostalgia

Y el futuro es la ocasión para dar gracias

Tantas como veces te has sentido afortunado y

Tantas como veces recibiste lo que has dado

Y es pecado dejar pasar el momento

Y algunos se me escaparon

En mi reloj de arena el tiempo es algo relativo

Todo lo que esquivo es parte de lo que hace sentir vivo

A este cansado

Viejo que dirían los más jóvenes

Si no acepto más órdenes

Y escucho lo que dicta mi alma

Guía cada instante sigue invicta desde entonces

Viendo lo que siendo joven no ven los sentidos

Disfrutando que le robé al tiempo más de mil latidos

Desde antaño

Mi mar tiñe castaño mi paisaje

Y entra menos desengaño en mi equipaje

Menos daño en este traje sueño

Que soy la hoja que aferrándose resiste

Y viste de felicidad mi dulce otoño

Porque cada paso en firme

Cada fallo trajo algo

Cada enemistad y cada página cayendo

Vino el tiempo

Y se llevó lo menos importante lo más sucio

Aquello que me hacía sentir vacío

Y me conozco, sé que aun me queda

Y tengo tanto que aprender

Con menos que perder en este atardecer camino

Quizá cansado pero más feliz que nunca

Con la calma y la paciencia del que sabe lo que busca

Fui apartando las minucias

Que a menudo atosigaban

Fueron yéndose y cayéndose las falsas amistades

Sí, creo en el destino pero no en casualidades

Creo en que el amor no entiende ni de razas ni de edades

Nimiedades, parte del pasado son

Hoy mi protección es hablar con el corazón y que se abra

Saber q por más que siembres no recoges si no labras

Cuántos de los que juraron mantuvieron su palabra

Ahora, todo es más lento

Fluyo con lo inevitable soy murmullo de ese viento

Que golpea estos cristales

Observo más que antes temo menos a mis lágrimas

Presiento la ignorancia y mala fe de las sarcásticas

Muecas por sonrisa falsa prisa con que marchan

Problemas se evaporan como escarcha

Manchas en mi piel son un fiel reflejo de lo lejos que he llegado

Y que alguien me recuerde es mi legado

Sin esperas y más arrugado que antes

Una vida en perspectiva miles como acompañantes

Pocos en mi narrativa ganas

Y del color de mil anécdotas mis canas

Cotidianas mis mañanas malas lenguas fueron vanas

Nada de que arrepentirme y

Orgulloso de intentarlo todo

Cada recuerdo es tatuaje en mi interior

Y cada error me hizo ser mejor

Puse vigor para cada traidor

Y miro con valor y vivo en el albor de

Porque cada paso en firme

Cada fallo trajo algo

Cada enemistad y cada página cayendo

Vino el tiempo

Y se llevó lo menos importante lo más sucio

Aquello que me hacía sentir vacío

Y me conozco, sé que aun me queda

Y tengo tanto que aprender

Con menos que perder en este atardecer camino

Quizá cansado pero más feliz que nunca

Con la calma y la paciencia del que sabe lo que busca

Hoy más tranquilo el tiempo me enseño secretos

La fuerza no se esconde en amuletos

Reside en como afrontas los aprietos

El amor hacia mis nietos

El respeto a toda clase de sujetos

Lo que deba llegar que bienvenido sea

El fin de mi tarea no fue el fin sino el trayecto

Si vivir es la odisea el horizonte que clarea

En esta aldea parece perfecto así que bienvenido lo que sea

Porque cada paso en firme

Cada fallo trajo algo

Cada enemistad y cada página cayendo

Vino el tiempo

Y se llevó lo menos importante lo más sucio

Aquello que me hacía sentir vacío

Y me conozco, sé que aun me queda

Y tengo tanto que aprender

Con menos que perder en este atardecer camino

Quizá cansado pero más feliz que nunca

Con la calma y la paciencia del que sabe lo que busca

Коли опадає листя

Я зазираю на кожну сторінку

А вузол пам’яті приносить все, крім жалю

пести мене

Я відчуваю кожну складку своєї шкіри

моє життя в канавках

Захід сонця і я більше не те, що я виробляю

Про всяк випадок, якщо подумаю, що залишилося

Сьогодні я відчуваю себе готовим до того, коли прийде кінець

Я ще живий і навчився

Що найпростіші речі життєво необхідні

Що крім того, що ви бачите себе, ви можете бачити себе в рівних собі

це магія

Коричневий і помаранчевий - це ностальгія

А майбутнє – час дякувати

Скільки разів вам пощастило і

Скільки разів отримував те, що дав

І гріх упустити момент

А деякі втекли від мене

За моїм пісочним годинником час відносний

Усе, чого я ухиляюся, є частиною того, що змушує мене відчувати себе живим

до цього втомився

Старий, що сказали б молодші

Якщо я не приймаю більше замовлень

І слухаю, що підказує мені душа

Гід щохвилини залишається непереможеним з тих пір

Бачити те, що будучи молодим, не бачить почуттів

Насолоджуючись тим, що я вкрав більше тисячі ударів часу

з минулого

Моє море фарбує мій пейзаж у коричневий колір

І менше розчарувань потрапляє в мій багаж

Менше пошкоджень у цьому костюмі мрії

Що я лист, якому чіпляється опирається

А ти вдягла в щастя мою солодку осінь

Бо кожен крок твердий

Кожна невдача щось приносила

Кожна ворожнеча і кожна падаюча сторінка

настав час

І він брав найменш важливе, найбрудніше

Що змусило мене відчувати себе порожнім

І я знаю себе, знаю, що мені ще залишилося

І мені так багато чого потрібно навчитися

Щоб втратити менше на цій західній дорозі

Можливо, втомлений, але щасливіший, ніж будь-коли

Зі спокоєм і терпінням того, хто знає, що шукає

Я відокремлював дрібниці

які часто переслідували

Фальшиві дружні стосунки розпадалися й розпадалися

Так, я вірю в долю, але не в випадковості

Я вірю, що любов не розуміє ні раси, ні віку

Дрібниці, частина минулого

Сьогодні мій захист — говорити серцем і відкривати його

Знай, що скільки б ти не посіяв, ти не пожнеш, якщо не обробиш

Скільки з тих, хто присягнувся, дотримав свого слова

Тепер все повільніше

Я течу з неминучим, я — дзюркотіння того вітру

Що вражає ці кристали

Я спостерігаю більше, ніж раніше, менше боюся своїх сліз

Я відчуваю невігластво та недобросовісність саркастичних

Гримаси за фальшиву посмішку, з якою вони марширують

Неприємності випаровуються, як мороз

Плями на моїй шкірі є справжнім відображенням того, як далеко я зайшов

І те, що хтось мене пам’ятає, це моя спадщина

Не чекаючи і зморшкуватіший, ніж раніше

Життя в перспективі тисяч як супутників

Мало хто в моїй оповіді виграє

І колір тисячі анекдотів моє сиве волосся

Щодня мої ранкові погані язики були марними

Ні про що шкодувати і

Пишаюся спробувати все це

Кожен спогад - це татуювання всередині мене

І кожна помилка робила мене краще

Я доклав сили для кожного зрадника

І дивлюсь я мужньо і живу на зорі

Бо кожен крок твердий

Кожна невдача щось приносила

Кожна ворожнеча і кожна падаюча сторінка

настав час

І він брав найменш важливе, найбрудніше

Що змусило мене відчувати себе порожнім

І я знаю себе, знаю, що мені ще залишилося

І мені так багато чого потрібно навчитися

Щоб втратити менше на цій західній дорозі

Можливо, втомлений, але щасливіший, ніж будь-коли

Зі спокоєм і терпінням того, хто знає, що шукає

Сьогодні більш спокійний час навчив мене таємниць

В амулетах сила не прихована

Це полягає в тому, як ви справляєтеся з неприємностями

Любов до своїх онуків

Повага до будь-яких предметів

Що має прийти, що вітається

Кінець мого завдання був не кінцем, а мандрівкою

Якщо життя - це одіссея, то горизонт, який очищається

У цьому селі здається ідеальним, тому що завгодно вітається

Бо кожен крок твердий

Кожна невдача щось приносила

Кожна ворожнеча і кожна падаюча сторінка

настав час

І він брав найменш важливе, найбрудніше

Що змусило мене відчувати себе порожнім

І я знаю себе, знаю, що мені ще залишилося

І мені так багато чого потрібно навчитися

Щоб втратити менше на цій західній дорозі

Можливо, втомлений, але щасливіший, ніж будь-коли

Зі спокоєм і терпінням того, хто знає, що шукає