Она моя мания - Зомб

Мы с тобою травились ядами,

С неба падали мы водопадами.

Мы сбивались в танцах плеядами.

А вообще это всё скажи надо ли?

Надо ли кому - это надо не пойму,

Детка, рядом ты, или мираж.

Рядом поутру ты, но я не узнаю,

Детка ты мне скажешь bon voyage.

И то есть нам не по пути,

Тогда меня ты отпусти.

Я пью с утра аперитив,

Ты что-то важное хотела до меня там донести.

И я свалил, пока спала ты, тебя опередив.

А тут состава нет, но точно четко разглядишь мотив.

И я исчезну насовсем скоро, немного погоди.

Уже который раз, и это всё не ново, прекрати.

Но ты – зависимость моя, будто в легкие никотин.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она вливает как не в себя, я знаю так она горячей.

Сколько мы с ней промотали дней,

Сколько мы с ней подожгли ночей.

Она моя, я ничей вообще,

Спросит: приехал тогда зачем?

Но не дождаться тебе речей,

Всё просто, потому что:

Меня троит и мои шкалят показатели,

Когда ты рядом, или даже по касательной.

Не прилечу когда поманишь указательным,

Но Главное улыбайся детка, это обязательно.

Девочка – лето, девочка – battle,

Девочка – heavy metal.

Детка раскрась себя самым красивым букетом,

Ведь нет никаких запретов.

Никаких запретов, никаких устоев,

Никому не скажем, что мы тут устроим.

Будем гореть огнём, будем слетать с орбит,

Лишь я и ты вдвоём и заново на repeat,

Голову кружит ром, голая ты магнит.

Ты мой мир, ты мой дым, ты мой бит

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Она – моя фобия, она – моя мания,

Она – моя маленькая, она аномалия.

Ми з тобою труїлися отрутами,

З неба падали ми водоспадами.

Ми збивалися у танцях плеядами.

А взагалі це все скажи чи треба?

Чи треба комусь - це треба не зрозумію,

Дитинко, поруч ти, чи міраж.

Поруч ранком ти, але я не впізнаю,

Дитинко ти скажеш мені bon voyage.

І тобто нам не по дорозі,

Тоді мене відпусти.

Я п'ю зранку аперитив,

Ти щось важливе хотіла до мене донести.

І я звалив, поки ти спала, тебе випередивши.

А тут складу немає, але чітко розглянеш мотив.

І я зникну зовсім скоро, трохи постривай.

Вже вкотре, і це все не нове, припини.

Але ти – моя залежність, ніби в легені нікотин.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона вливає як не в себе, я знаю так вона гаряча.

Скільки ми з нею промотали днів,

Скільки ми з нею підпалили вночі.

Вона моя, я нічий взагалі,

Запитає: приїхав тоді навіщо?

Але не дочекатися тобі промов,

Все просто, тому що:

Мене троїть і мої шкалять показники,

Коли ти поруч, або навіть щодо дотичної.

Не прилячу коли поманиш вказівним,

Але головне усміхайся дитинко, це обов'язково.

Дівчинка – літо, дівчинка – battle,

Дівчинка – heavy metal.

Дітка розкрилася себе найкрасивішим букетом,

Адже немає жодних заборон.

Ніяких заборон, жодних засад,

Нікому не скажемо, що ми тут влаштуємо.

Будемо горіти вогнем, злітатимемо з орбіт,

Лише я і ти вдвох і наново на repeat,

Голову кружляє ром, гола ти магніт.

Ти мій світ, ти мій дим, ти мій битий

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.

Вона – моя фобія, вона – моя манія,

Вона моя маленька, вона аномалія.