ПЕТАРДЫ - Земфира

И разорвет петарды,

И потревожит нервы.

Убил кусочек вербы,

В окне чужой мансарды.

Я никакой романтик,

Меня пугают вышки,

А эти кошки-мышки

С ума сведут любого.

Я снова дома,

Она летит по кругу,

От страшного недуга,

Где я замру и ни слова слова.

Припев:

Сколько можно, невозможных,

В не взаправду, послезавтра

Будет поздно, будет скучно.

Опоздаем,

Долетаем, сорок рейсов,

В перерывах шпалит рельсы.

Я-то знаю, мне-то можно,

После стольких невозможных…

Под люминисцентной лампой

Горели руки-ногти,

Кусали губы локти,

И превращались в вампов.

И ночью было душно

И кто-то плакал сверху.

Завял кусочек вербы,

Наверное, ненужный.

И было интересно,

Летать не надоело.

Она слегка слетела

И стало все на место.

Припев:

Сколько можно, невозможных,

В не взаправду, послезавтра

Будет поздно, будет скучно.

Опоздаем,

Долетаем, сорок рейсов,

В перерывах шпалит рельсы.

Я-то знаю, мне-то можно,

После стольких невозможных…

І розірве петарди,

І потривожить нерви.

Убив шматочок верби,

У вікні чужої мансарди.

Я ніякий романтик,

Мене лякають вежі,

А ці кішки-мишки

З розуму зведуть будь-кого.

Я знову вдома,

Вона летить по кругу,

Від страшної недуги,

Де я замру і ні слова слова.

Приспів:

Скільки можна, неможливих,

В«не» дійсно, післязавтра

Буде пізно, буде нудно.

Запізнимося,

Долітаємо, сорок рейсів,

У перервах шпалює рейки.

Я знаю, мені можна,

Після стільки неможливих…

Під люмінісцентною лампою

Горіли руки-нігті,

Кусали губи лікті,

І перетворювалися на вампів.

І вночі було душно

І хтось плакав зверху.

Завів шматочок верби,

Напевно, непотрібний.

І було цікаво,

Літати не набридло.

Вона трохи злетіла

І стало все на місце.

Приспів:

Скільки можна, неможливих,

В«не» дійсно, післязавтра

Буде пізно, буде нудно.

Запізнимося,

Долітаємо, сорок рейсів,

У перервах шпалює рейки.

Я знаю, мені можна,

Після стільки неможливих…