До свидания... - Земфира

Луна убывает, такое бывает

Я иду стричься

Меня убивают из «М»-ки стреляют

В левую мышцу

И не попадают, что тоже бывает

Сбиты прицелы

И я улыбаюсь, живу и не старюсь

Четырнадцать целых лет

До свиданья,

Мой любимый город

Я почти попала в хроники твои

Ожиданье — самый скучный повод

Нам с тобой так мало

Надо для двоих

Потухли все звёзды совсем от мороза

Все потемнели

Пожухли те розы

Вызвали слёзы

И надоели

Ненужная проза из-за мороза

Будет ли белой

А я улыбаюсь, живу и стараюсь

И волосы целые

До свиданья, мой любимый город

Я почти попала

В хроники твои

Ожиданье — самый скучный повод

Нам с тобой так мало

Надо для двоих

До свиданья, мой любимый город

Я почти попала в хроники твои

Ожиданье — самый скучный повод

Как же я устала

Думать за двоих

До свиданья, мой любимый город

Я почти попала в хроники твои

До свиданья...

Місяць убуває, таке буває

Я йду стригтися

Мене вбивають із «М»-ки стріляють

У лівий м'яз

І не влучають, що теж буває

Збиті приціли

І я усміхаюся, живу і не старюсь

Чотирнадцять цілих років

До побачення,

Моє улюблене місто

Я майже потрапила в хроніки твої

Очікування - найнудніший привід

Нам із тобою так мало

Треба для двох

Погасли всі зірки зовсім від морозу

Усі потемніли

Пожухли ті троянди

Викликали сльози

І набридли

Непотрібна проза через мороз

Чи буде білою

А я посміхаюся, живу та намагаюся

І волосся ціле

До побачення, моє улюблене місто

майже

У хроніки твої

Очікування - найнудніший привід

Нам із тобою так мало

Треба для двох

До побачення, моє улюблене місто

Я майже потрапила в хроніки твої

Очікування - найнудніший привід

Як же я втомилася

Думати за двох

До побачення, моє улюблене місто

Я майже потрапила в хроніки твої

До побачення...