Итоги - Земфира

Я ухожу, оставляя горы окурков,

Километры дней,

Миллионы придурков,

Литры крови — подаренной или потерянной…

Оставляю друзей, тех, что наполовину,

Себя на радиоволнах

Коротких и длинных,

Осчастливленных мною и обиженных мною…

Терзает ночь мои опухшие веки,

Я ничего, ничего об этом не помню,

Моя любовь осталась в двадцатом веке…

И снова ночь, стрела отравлена ядом,

Я никогда, никогда тебя не оставлю,

Ты полежи со мною неслышно рядом…

Я ухожу, оставляя причины для споров,

Мою смешную собаку,

Мой любимый город,

Недокуренный план, гигабайт фотографий…

Оставляю мечту — может кто-то захочет,

Три тетради сомнений моим неровным почерком,

Деньги в банке,

И многих себе подобных…

Терзает ночь мои опухшие веки,

Я ничего, ничего об этом не помню,

Моя любовь осталась в двадцатом веке…

Ночь, стрела отравлена ядом,

Я никогда, никогда тебя не оставлю,

Ты полежи со мною неслышно рядом…

Я йду, залишаючи гори недопалків,

Кілометри днів,

Мільйони придурків,

Літри крові - подарованої або втраченої.

Залишаю друзів, тих, що наполовину,

Себе на радіохвилях

Коротких та довгих,

Ощасливлених мною і скривджених мною.

Терзає ніч мої опухлі повіки,

Я нічого, нічого про це не пам'ятаю,

Моє кохання залишилося в ХХ столітті.

І знову ніч, стріла отруєна отрутою,

Я ніколи, ніколи тебе не залишу,

Ти полежи зі мною нечутно поряд...

Я йду, залишаючи причини для суперечок,

Мого смішного собаку,

Моє улюблене місто,

Недокурений план, гігабайт фотографій.

Залишаю мрію - може хтось захоче,

Три зошити сумнівів моїм нерівним почерком,

Гроші у банку,

І багатьох собі подібних.

Терзає ніч мої опухлі повіки,

Я нічого, нічого про це не пам'ятаю,

Моє кохання залишилося в ХХ столітті.

Ніч, стріла отруєна отрутою,

Я ніколи, ніколи тебе не залишу,

Ти полежи зі мною нечутно поряд...