You Will Never Go to Space - The World Is A Beautiful Place & I Am No Longer Afraid To Die

We ran far beyond the lights cast on these streets.

(We're standing up.)

Dazed and tired, we’re still standing.

Always anxious, somehow breathing.

Never certain but still searching.

You parked your car out on my lawn and came inside.

I’m shaking off the sinking feeling in my gut

And I am screaming «wake up.»

Is this a dream or reality?

When I wake will I still be asleep?

Can I ever trust anything?

I guess I’ll rest and just let it be.

(Wake up.)

Is there a way to get into it or should I try to get over it?

Did we dream when we were skeletons or did we just wish for our skin?

Ми побігли далеко за межі вогнів, залитих на ціх вулицях.

(Ми встаємо.)

Приголомшені й втомлені, ми все ще стоїмо.

Завжди тривожний, якось дихає.

Ніколи не впевнений, але все одно шукаю.

Ви припаркували свою машину на мій газоні й зайшли всередину.

Я стряхую відчуття занурення в мому кишку

І я кричу: «Прокинься».

Це мрія чи дійсність?

Коли я прокинусь, я все ще спатиму?

Чи можу я колись довіряти чомусь?

Мабуть, я відпочину й просто дозволю.

(Прокидайся.)

Чи є способ забратися або я треба спробувати це подолати?

Чи мріяли ми, коли були скелетами, чи просто мріяли про нашу шкіру?