Blank #8 / Precipice - The World Is A Beautiful Place & I Am No Longer Afraid To Die

I’m standing on the precipice

It’s a cliff that I’ve prayed on before

So much so that despite the fact that

I don’t know if I believe in a god or gods anymore

My fingertips they bear callouses

My palms they bear callouses from pressing together so tightly

I pray hard when I pray

I’ve often thought that this maw in front of us was the end of everything

A darkness that consumed all, a black hole

Do you know that we are made up of the same stuff that makes up the stars?

So, what flows through us may not be just blood it may be stardust

And we are dying every second of every minute of every hour of every day

Brings us closer to that final day that final hour that final minute that final

second that final breath

Which means when we run out of hydrogen we become giants, or super giants,

or supernovas

And if not that then we are simply stars whose ill-fated courses end in

collision either way

Either way we’ll explode

With this in mind I reconsider the precipice

There is something beautiful in its blackness isn’t there

Something wondrous in its persistence in swallowing us all?

The end, the end of everything is the beginning of a brand new everything

The end of this universe may be the beginning of a brand new one

So that even now when my heart feels like the most congested intersection

The world, the world it is waiting

I reconsider the precipice and so,

In an effort to take part in reckless acts of self definition

I jump and I ask you to join me

As I fall, as I let that beautiful blackness take me into its arms

I know that I will be safe in them

I know that we, you and I, all of us

We will be safe in its embrace

Я стою на урвищі

Це скеля, на якій я молився раніше

Настільки настільки що незважаючи на те, що

Я не знаю, чи вірю я в бога чи в богів

На кінчиках моїх пальців вони мають мозолі

На моїх долонях мозолі від такого щільного притискання

Я молюся наполегливо, коли молюся

Я часто думав, що ця пащі перед нами — кінець усьому

Темрява, яка поглинула все, чорна діра

Чи знаєте ви, що ми складаємося з того самого матеріалу, з якого складаються зірки?

Отже, те, що тече крізь нас, може бути не просто кров’ю, а зоряним пилом

І ми вмираємо кожну секунду кожної хвилини кожної години щодня

Наближає нас до останнього дня та останньої години, що останньої хвилини цієї останньої

другий цей останній вдих

Це означає, що коли у нас закінчується водень, ми стаємо гігантами або супергігантами,

або наднових

А якщо не це, то ми прості зірки, чиї злощасні курси закінчуються

зіткнення в будь-якому випадку

У будь-якому випадку ми вибухнемо

Маючи це на увазі, я переглядаю прірву

У його чорноті є щось прекрасне, чого немає

Щось дивовижне в тому, що він наполегливо поглинає нас усіх?

Кінець, кінець усього — це початок нового всього

Кінець цього всесвіту може стати початком нового

Так що навіть зараз, коли моє серце відчувається як найбільш завантажений перехрестя

Світ, світ, на який він чекає

Я переглядаю обрив і тому,

У спробі взяти участь у необдуманих вчинках самовизначення

Я стрибаю і прошу приєднатися до мене

Коли я падаю, дозволяю цій прекрасній чорноті взяти мене в свої обійми

Я знаю, що в них я буду в безпеці

Я знаю, що ми, ти і я, усі нас

У його обіймах ми будемо в безпеці