Лава - Ёлка

Внутри меня тепло Земли, мне никого не жаль.

Во мне растает лёд, пойми!

Пройду сквозь стены и бетон.

Цветок ломал асфальт…

Расплавлю строчки над листом!

Припев:

Я — лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Вскипая растворяюсь в ожерелье стеклянном.

Дотронувшись, обжечь — так странно!

Завидовать далеким странам.

«Я — пена, пена, пена, пена», — пела у моря,

Взлетала и обрушивалась на ход историй.

Прибрежная волна не стоит счастья и горя…

Алмаз из пепла подождёт, в нём миллионы лет,

Потушенный одним дождём.

Мы сожжены одним костром, и на одном крыле

Не смог держаться Вавилон…

Соль в стене, и снова я на дне,

Никого мне ближе, чем вулкана, и родней.

Пыль — не я, пыль — не я, пыль — не яд.

В этом ль сне снова я на дне?

Миллионы километров, много тысяч дней,

Дождь не я, в ножнах яд, нежная…

Припев:

Я — лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Вскипая растворяюсь в ожерелье стеклянном.

Дотронувшись, обжечь — так странно!

Завидовать далеким странам.

«Я — пена, пена, пена, пена», — пела у моря,

Взлетала и обрушивалась на ход историй.

Прибрежная волна не стоит счастья и горя…

Я — лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Вскипая растворяюсь в ожерелье стеклянном.

Дотронувшись, обжечь — так странно!

Завидовать далеким странам.

«Я — пена, пена, пена, пена», — пела у моря,

Взлетала и обрушивалась на ход историй.

Прибрежная волна не стоит счастья и горя…

Всередині мене тепло Землі, мені нікого не жаль.

У мене розтане лід, зрозумій!

Пройду крізь стіни і бетон.

Квітка ламала асфальт.

Розплавлю рядки над листом!

Приспів:

Я— лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Закипаю розчиняюсь у нами скляному.

Доторкнувшись, обпалити так дивно!

Заздрити далеким країнам.

«Я — піна, піна, піна, піна», — співала біля моря,

Злітала і обрушувалася на хід історій.

Прибережна хвиля не стоїть щастя і горя…

Алмаз із попелу зачекає, в ньому мільйони років,

Згашений одним дощем.

Ми спалені однією вогнищем, і на одному крилі

Не зміг триматися Вавилон…

Сіль у стіні, і знову я на дні,

Нікого мені ближче, ніж вулкана, і рідніший.

Пил - не я, пил - не я, пил - не отрута.

У цьому льсні знову я на дні?

Мільйони кілометрів, багато тисяч днів,

Дощ не я, в ніжних отрута, ніжна…

Приспів:

Я— лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Закипаю розчиняюсь у нами скляному.

Доторкнувшись, обпалити так дивно!

Заздрити далеким країнам.

«Я — піна, піна, піна, піна», — співала біля моря,

Злітала і обрушувалася на хід історій.

Прибережна хвиля не стоїть щастя і горя…

Я— лава, лава, лава, лава, лава вулкана!

Закипаю розчиняюсь у нами скляному.

Доторкнувшись, обпалити так дивно!

Заздрити далеким країнам.

«Я — піна, піна, піна, піна», — співала біля моря,

Злітала і обрушувалася на хід історій.

Прибережна хвиля не стоїть щастя і горя…