Дождь - Ёлка

Дождь прошел — хорошо слышно капли как вниз летят с крыши.

Радуга.

Облака реже.

Солнца луч мне глаза режет.

В городе воздух стал чище, каждый в нем что-то в нем ищет.

Вечером нечего делать, выхожу я часов в девять.

Я не могу уйти, я не могу стоять и продолжать больше ждать.

Я покупаю билет туда, где меня еще нет, но рейс отменили опять…

Припев:

Дождь, отпусти меня.

Дождь, удержи меня.

Дождь, сделай так, чтобы встретила я тебя снова.

Новый день мне принес сказку, ветер в нем с листьями в пляске…

Суета разожгла город.

Кто куда — те, кто мне дорог.

Музыка из окна громко.

Это кто?

— Это я — Ёлка.

Вижу как в даль идет трасса, в голове стало все ясно.

Я не могу уйти, я не могу стоять и продолжать ждать сил нет.

Я вызываю такси, отсюда меня увези, но дал светофор красный свет.

Припев:

Дождь, отпусти меня.

Дождь, удержи меня.

Дождь, сделай так, чтобы встретила я тебя снова.

В городе вечная осень.

Пасмурно, холодно, грозы.

На лице, на моем, маска, как у всех — у других — счастья.

Уходя я зажгу пламя, все мосты, что между нами

Пусть горят, только дождь скоро.

Видимо, выживет город.

Я не могу уйти, я не могу стоять и каждый мой нерв напряжен.

Я ухожу туда, куда ушли облака, вернусь за руку с дождем.

Припев:

Дождь, отпусти меня.

Дождь, удержи меня.

Дождь, сделай так, чтобы встретила я тебя снова.

Дождь.

Дождь.

Дождь…

Дощ пройшов — добре чутно краплі, як униз летять з даху.

Веселка.

Хмари рідше.

Сонце промінь мені очі ріже.

У місті повітря стало чистіше, кожен у ньому щось у ньому шукає.

Увечері нічого робити, виходжу я годин в дев'ять.

Я не можу піти, я не можу стояти і продовжувати більше чекати.

Я купую квиток туди, де мене ще немає, але рейс скасували знову…

Приспів:

Дощ, відпусти мене.

Дощ, утримай мене.

Дощ, зроби так, щоб зустріла я тебе знову.

Новий день мені приніс казку, вітер у ньому з листям у танці…

Суєта розпалила місто.

Хто куди — ті, хто мені дорогий.

Музика з вікна голосно.

Це хто?

— Це я — ялинка.

Бачу, як у далечінь йде траса, в голові стало все ясно.

Я не можу піти, я не можу стояти і продовжувати чекати сил немає.

Я викликаю таксі, звідси мене відвези, але дало світлофор червоне світло.

Приспів:

Дощ, відпусти мене.

Дощ, утримай мене.

Дощ, зроби так, щоб зустріла я тебе знову.

У місті вічна осінь.

Похмуро, холодно, грози.

На лиці, на моєму, маска, як у всіх – у інших – щастя.

Ідучи я, запалю полум'я, всі мости, що між нами

Хай палають, тільки дощ скоро.

Мабуть, виживе місто.

Я не можу піти, я не можу стояти і кожен мій нерв напружений.

Я іду туди, куди пішли хмари, повернуся за руку з дощем.

Приспів:

Дощ, відпусти мене.

Дощ, утримай мене.

Дощ, зроби так, щоб зустріла я тебе знову.

Дощ.

Дощ.

Дощ...