Tablo - Yener Çevik, Eypio, Hayki

9, 10 yaşım sokakta gevrek

Sabah 4'te uyanıp işe gitmek

O sıralar öğrendim kolay değil ekmek

Almak için koşmak gerek

Semt toprak, yağmurda çamur

BİM’den bir kilo un üstüne hamur

Alamıyo'm eti rejim etmem kabul

Bin mülteci dolu habibi bavul

İstemiyo', döner ama dönmi'cek

Sevgiliye hediye de kopan çiçek

Kopup gidek üzenden öncesi

Mutlu etmeyen de meşgul etmesin

Artık böyle eski şarkılar

Entele modernlik, bizlere arabesk

Adın tende değil bende saklı yar

Kimi zaman legal kimi protest

Elinde tütününü sarar

Gözünden akan yaşı sarar

Bi' bank üstünde sabah

Edenin mi bu günah?

Greenpeace gibiyim yeşille başladım

Çalıştım konfeksiyon kotta taşladım

Votka’yla Rusya’da makarna haşladım

Benim kızım «Baba» dediğinde otuzdu yaşlarım

Yirmi küsürlerimde çatıktı kaşlarım

On beşimde hep nasırla dol avuçlarım

Hayat dediğin filmi oğlum hep karışladım

Sikenler hep tanışlarım, bu Rap’ler haykırışlarım

Bi' kalk, bi' kalk, bu katlanışlarım niye?

Sordum kendime «Nedendir saklanışlarım?»

Anti deprasan yoluyla haplanışlarım

Adım Apo diye benimde hep yasaklanışlarım

Dostlarından yersin oğlum hep kazıkları

Boğazında düğümlensin hep rızıkları

Millet toplar bütünleri, sen bozukları

Bu Yener ve Eypio ve çek kılıçları (Bitch!)

Bırakın da gülelim, bi' bitmediki hüküm

Düşünmedik üşenip ve tekmeledik düşeni

İstediğini kazanınca azaldı mı yükün?

Bi' duman olup doldu geri boğazından içeri

Mideme vuran bu şey acıdan da beter

Sekiz metrekare yerde yaşanır mı?

Yeter!

Penceremde duvar, nefesimde duman

Umut karın doyurmaz ama ayakta da tutar

Soğutmadan uzat bur’da işler hızlı

Başaramayanlar İstanbul’a kızdı

Ne bir kadın, ne şiir, ne de şarkı

Konuşulan tek şey de parasızlık

O da yaşamak için eline koz

Koluna eş, satın alır, yanına dost

Ama bu ne beni güldürür, ne de seni

Boş kafaların, boş fikirleri

9, 10 років хрумтить на вулиці

Прокидатися о 4 ранку і йти на роботу

Тоді я зрозумів, що хліб не легкий

Треба бігти, щоб отримати

Сусідська земля, бруд під дощем

Тісто від BİM на кілограм борошна

Я не можу їсти м'ясо

Валіза Хабіба наповнена тисячами біженців

«Я не хочу», він повернеться, але не повернеться

Зрізаний квітка в подарунок на валентинку

До того, як він зламався і піде

Ті, хто не робить вас щасливими, не дозволяйте їм бути зайнятими

Старі такі пісні зараз

Інтелектуальна сучасність, для нас арабеска

Твоє ім'я не в шкірі, воно приховане в мені.

Інколи легально, іноді протест

Він згортає в руці свій тютюн

Прикриває сльози, що течуть з твоїх очей

Ранок на лавці

Це гріх?

Я як Грінпіс, ​​я почав із зеленого

Працював, джинси шліфував

Я варила макарони в Росії на горілці

Мені було тридцять, коли моя дочка сказала "тато"

У моїх двадцяти з гаком брови були насуплені

У п’ятнадцять мої долоні завжди повні мозолів

Сину мій, я завжди плутала фільм, який ти називаєш життям.

Придурки, яких я завжди зустрічаю, ці репи — мої крики

Вставай, вставай, чому я страждаю?

«Чому я ховаюся?» — запитав я себе.

Мої таблетки через антидепресант

Мене завжди забанюють, бо мене звати Апо

Ти їси у своїх друзів, сину, завжди ставки

Нехай їхня їжа завжди застряє у вас у горлі

Люди все збирають, гнилий

Це Єнер і Епіо та шаблі (Сука!)

Давайте посміятися, нескінченне судження

Ми не думали, ми були лінивими і відбивали свою частину

Ваше навантаження зменшилося, коли ви отримали те, що хотіли?

Дим знову заповнився йому в горло.

Ця річ, яка б’є мій живіт, гірша за біль

Чи можна жити у восьми квадратних метрах?

Достатньо!

Стіна у моєму вікні, дим у подиху

Надія не наповнює ваш шлунок, але вона також зберігає життя

Все швидко розширюється без охолодження бора

Ті, хто зазнав невдачі, були злі на Стамбул

Ні жінки, ні вірша, ні пісні

Єдине, про що говорять – це відсутність грошей

Він також козиряє, щоб жити

Дружина на вашій руці, покупки, друг на вашій стороні

Але це не смішить ні мене, ні вас

Порожні голови, порожні ідеї