Kalk Yataktan - Gazapizm, Yener Çevik

Sis çöker, ah çok güzel

Yaşıyoruz öylece hasbelkader

Kim boynumda tasmam var der

herkes

Yaprak dök'cek bahçeme sürekli loş ve de gri

Yok papik, koş geri geri, çok şekil, rapçiler gibi

Bak bizi anlayanlar var anlamayanlara anlatacaklar, kanmayacaklar

«Bu gerçek!»

diyip kalkmayacaklar, o koltuktan sana nah yapacaklar

Ayık ol bak çok kazanacaksın, akınca kan

Uzaktan bakmıy’ca’n yakında kal

Çünkü böylesi yeraltında var

Kalk bi' dakika kaldı

Bak didaktik yazdık kafa tarz

Tüm kozları kaybeden

Bir gün herkesi patlatır

Kalk yataktan artık

Kimi şafakta baskın yiyecek

Gettolar kime gülümser

Kimi düzen hiç bilinmez

Derdini derdini bileni yok

Gözyaşınıda sileni yok

Yazılmış kaderi yeneni yok

Aşık oldun ama sevenin yok

Sabahın beşi, kafa da zom

Canım sıkkın nokta com

Lunapark"ta uçar balon

Bi' oda dert, bi' oda salon

Sessiz çocuklar söylüyo'

Yerini de yurdunu da özlüyo'

Duvara konuşup duvara gülüyo'

Belki de çektimi koluna çiziyo'

Millet diyo' bana depresyon

Sabır var aga stres yok

Daha çok var gidilcek yol

Savaşmadan ölmek yok

Спускається туман, ой як гарно

Ми так живемо, за долю

Хто сказав, що у мене на шиї нашийник?

всім

Вона скине листя в моєму саду, постійно тьмяне і сіре

Ні папика, біг назад, стільки форми, як репери

Подивіться, є ті, хто нас розуміє, тим, хто ні, скажуть, їх не обдурять.

"Це реально!"

не скажуть і встануть, з того сидіння начепять

Будьте тверезими, багато заробите, кров тече

Будь поруч, якщо не дивишся здалеку

Тому що він існує під землею

Вставай, залишилась хвилина

Дивіться, ми писали дидактично, стиль голови

Втрата всіх козирів

Одного разу це підірве всіх

Вставай з ліжка зараз

Хто буде переважати на світанку

Кому посміхаються гетто?

Якийсь порядок невідомий.

Немає нікого, хто знає твої біди

Нема кому витирати твої сльози

Немає нікого, хто б побив написану долю

Ви закохалися, але у вас немає коханця

П'ята ранку, голова зом

Мені нудно дотком

Повітряна куля літає в парку розваг

Одна кімната – біда, одна кімната – вітальня

Кажуть мовчазні діти

Він сумує за домом і своїм місцем"

Розмовляти зі стіною і сміятися зі стіни

Можливо, він малює те, що я намалював на його руці»

Люди називають мене депресією

Є терпіння, але немає стресу

Ще є шлях

Немає смерті без бою