Winterreise, D. 911: Erstarrung - Xavier Sabata, Francisco Poyato, Франц Шуберт

Ich such' im Schnee vergebens

Nach ihrer Tritte Spur

Wo sie an meinem Arme

Durchstrich die grüne Flur

Ich will den Boden küssen

Durchdringen Eis und Schnee

Mit meinen heißen Tränen

Bis ich die Erde seh'

Wo find' ich eine Blüte

Wo find' ich grünes Gras?

Die Blumen sind erstorben

Der Rasen sieht so blaß

Soll denn kein Angedenken

Ich nehmen mit von hier?

Wenn meine Schmerzen schweigen

Wer sagt mir dann von ihr?

Mein Herz ist wie erstorben

Kalt starrt ihr Bild darin;

Schmilzt je das Herz mir wieder

Fließt auch ihr Bild dahin!

Марно шукаю в снігу

За їхніми слідами

Де вона на моїх руках

Перекреслив зелений коридор

Я хочу поцілувати підлогу

Проникає в лід і сніг

Моїми гарячими сльозами

поки не побачу землю

Де я можу знайти квітку

Де я можу знайти зелену траву?

Квіти загинули

Газон виглядає таким блідим

Не має бути сувеніром

Я візьму з собою звідси?

Коли мовчить мій біль

Тоді хто мені про неї розповість?

Моє серце мертве

Холодно вдивляється в неї образ її;

Чи розтане моє серце знову

Нехай і ваш образ тече там!