Schäfers Klagelied (Johann Wolfgang von Goethe), D. 121 - Christoph Homberger & Ulrich Koella, Франц Шуберт, Christoph Homberger

Da droben auf jenem Berge,

Da steh' ich tausendmal

An meinem Stabe gebogen

Und schaue hinab in das Tal.

Dann folg' ich der weidenden Herde,

Mein Hündchen bewahret mir sie.

Ich bin herunter gekommen

Und weiß doch selber nicht wie.

Da stehet von schönen Blumen

Die ganze Wiese so voll.

Ich breche sie, ohne zu wissen,

Wem ich sie geben soll.

Und Regen, Sturm und Gewitter

Verpaß' ich unter dem Baum.

Die Türe dort bleibet verschlossen

Doch alles ist leider ein Traum.

Es stehet ein Regenbogen

Wohl über jenem Haus!

Sie aber ist weggezogen,

Und weit in das Land hinaus.

Hinaus in das Land und weiter,

Vielleicht gar über die See.

Vorüber, ihr Schafe, vorüber!

Dem Schäfer ist gar so weh.

Там, на тій горі

Я стою там тисячу разів

Нахилився на мій посох

І подивись у долину.

Тоді я йду за стадом, що пасеться,

Мій собака зберігає їх для мене.

Я зійшов

І все-таки не знаю як.

Там сказано про красиві квіти

Весь луг такий повний.

Я ламаю їх, не знаючи

кому віддати

І дощ, і гроза, і гроза

Я сумую під деревом.

Двері там залишаються замкненими

Але, на жаль, все це сон.

Є веселка

Ну над тим будинком!

Але вона відійшла

І далеко в країну.

В країну і за її межі,

Можливо, навіть через море.

Кінець, вівці, кінець!

Пастуху так боляче.