Vagrant Story - Words Of Farewell

Waking up on a moonlight meadow at night

A gentle breeze blowing like autumns first breath

Stumbling through the murk I explore the shades

Leaving all the past anxieties far behind

The celestial stars are shifting

As the grass starts to sway in the wind

Branches silently groaning around me

I’m standing in misery and woe

The rising haze

Takes away my bitter cloak of mourning

And so my will to live had died

Becoming a lone wayfarer, never to return

A fate condemned into the dark

Amongst the shadows I wander

Where only candles light my way

Throughout these endless fields of forsaken souls

Watch the lonely candle’s flame burning out

Still even in deepest despair there’s a spark of hope

I’m all alone seeing my veneration subside

Where solemn faces are edged upon hallowed soil

The rising haze

Takes away my bitter cloak of mourning

And so I became one with the wind

A wanderer seeking solace in the faraway

I hear the spirits dance around my memories in black

Laughing at my despair and tears

Carried away by the stormy gale

To fall like rain on distant shores

The rising haze

Takes away my bitter cloak of mourning

And so I am telling you this vagrant story

Of a restless soul unbound and free

Прокидаюся вночі на місячному лузі

Легкий вітерець, що віє, як перший подих осені

Спотикаючись крізь темряву, я досліджую тіні

Залишивши позаду всі минулі тривоги

Небесні зірки зміщуються

Коли трава починає гойдатися на вітрі

Навколо мене тихо стогнуть гілки

Я стою в біді й горі

Наростаюча імла

Знімає мій гіркий плащ жалоби

І тому моя воля до життя вмерла

Стати самотнім мандрівником, щоб ніколи не повернутися

Доля, засуджена в темряву

Серед тіней я блукаю

Де лише свічки освітлюють мій шлях

У цих нескінченних полях покинутих душ

Подивіться, як догорає вогонь самотньої свічки

Навіть у найглибшому розпачі є іскра надії

Я зовсім один бачу, як моє шанування спадає

Де урочисті обличчя обрамлені освяченою землею

Наростаюча імла

Знімає мій гіркий плащ жалоби

І так я стала єдиним цілим із вітром

Мандрівник, який шукає розради в далекі

Я чую, як духи танцюють навколо моїх спогадів у чорному

Сміюся з мого відчаю та сліз

Занесений штормовим штормом

Падати, як дощ, на далекі береги

Наростаюча імла

Знімає мій гіркий плащ жалоби

І тому я розповідаю вам цю бродягу історію

Неспокійної душі, незв’язаної та вільної