The Farthest Reach - Words Of Farewell

Snow falling on shore pines, the world all covered in white

So peaceful so serene, the foothills are lying right before me

Frozen breath burning on my cheeks

While I behold the wintry landscape

Stretching out as far as the eye can see

All the sounds are muted, only a crane’s call drawing near

Inhaling forts of frosty air.

footprints are all I leave behind

Standing alone against the elements under the dancing lights

This flight shall teach me my place in the universe

For in awe and wonder we all must thrive

Survival a matter of instinct, every movement now essential

To challenge the dreadful cold in these parts

Bewilderment within me starts to arise

I can feel the numbness creeping into my fingers

The freezing grip of winter tightens

Still striding upward clouds are all I leave below

I tread past blue ponds and steaming rivers

The mountain will wait for me, the mountain will wait for me!

Standing alone against the elements under the dancing lights

This flight shall teach me my place in the universe

For in awe and wonder we all must thrive

Sinking deeper the strength leaves my limbs

So I lay myself down to rest

At what seems like the top of the world

To watch the moon set upon the farthest reach

Сніг падає на сосни, весь світ покритий білим

Так мирно, так безтурботно, переді мною лежать передгір’я

Заморожене дихання палає на моїх щоках

Поки я бачу зимовий пейзаж

Розтягнутися, наскільки сягає око

Усі звуки приглушені, тільки журавель наближається

Вдихаючи форти морозного повітря.

сліди — це все, що я залишаю

Стоячи на самоті проти стихії під танцюючими вогнями

Цей політ навчить мене мого місця у всесвіті

Бо в страху й подиві ми всі повинні процвітати

Виживання це справа інстинкту, кожен рух тепер необхідний

Щоб кинути виклик жахливому холоду в цих краях

У мені починає виникати збентеження

Я відчуваю, як оніміння заповзає в мої пальці

Ледяна хватка зими стягується

Я залишаю внизу лише хмари, що рухаються вгору

Я ступаю повз блакитні ставки й пари річок

Мене гора чекатиме, гора дочекається!

Стоячи на самоті проти стихії під танцюючими вогнями

Цей політ навчить мене мого місця у всесвіті

Бо в страху й подиві ми всі повинні процвітати

Занурюючись глибше, сила покидає мої кінцівки

Тому я лягаю відпочити

На, здається, вершині світу

Щоб спостерігати за заходом місяця на найдальшому місці