My Share of Loneliness - Words Of Farewell

Don’t look back or blame it on your guiding hands

As you feel the rising wind on your face

Telling stories of what could have been

In which no comfort is to be found, but doubt and despair

This dead end road has become your home

No healing your ailing heart

Only footsteps on rainy streets

You cannot let go of these strains

As they’ve made you who you are

As they’ve made us who we are

We are gathering regrets day by day

We’re growing weaker by the minute

The downpour drenching us to the bone

Giving us our share of loneliness

Am I atoning for my mistakes

Or was it a twist of fate?

My trust has long become resentment

You see my face beset by pain

The aching written into my skin in furrows

The aching written into our skin in furrows

You turn away your head in silent reconciliation

Unable to fathom this burden of grief

While I ponder if it is worth to go on

Walking past doors long closed

We are gathering regrets day by day

We’re growing weaker by the minute

The downpour drenching us to the bone

Giving us our share of loneliness

Hence our paths have crossed and shall now diverge again

We are one in the same in this plight struck world

Crestfallen and deprived of hope we wander into a darker tomorrow

Will there be a silver lining?

We are gathering regrets day by day

We’re growing weaker by the minute

The downpour drenching us to the bone

Giving us our share of loneliness

Не озирайтеся назад і не звинувачуйте в цьому свої провідні руки

Як ви відчуваєте, як на обличчі підноситься вітер

Розповідати історії про те, що могло бути

У якому не можна знайти втіху, а сумнів і відчай

Ця тупикова дорога стала вашим домом

Не зцілення вашого хворого серця

Лише кроки на дощових вулицях

Ви не можете позбутися ціх штамів

Оскільки вони зробили вас тим, ким ви є

Оскільки вони зробили нас такими, якими ми є

Ми з кожним день збираємо суми

Ми стаємо слабшими з кожною хвилиною

Злива зливає нас до кісток

Даючи нам нашу частку самотності

Чи я спокутував свої помилки?

Або це був поворот долі?

Моя довіра давно перетворилася на образу

Ти бачиш, як моє обличчя охоплено болем

Біль вписався в мою шкіру борозенками

Біль вписана в нашу шкіру борозенками

Ти відвертаєш голову в тихому примиренні

Неможливо зрозуміти цей тягар горя

Поки я роздумую, чи варто продовжити

Проходячи повз давно зачинені двері

Ми з кожним день збираємо суми

Ми стаємо слабшими з кожною хвилиною

Злива зливає нас до кісток

Даючи нам нашу частку самотності

Тому наші шляхи перетнулися і тепер знову розійдуться

Ми одні в тому ж у цій важкій долі світу

Пригнічені й позбавлені надії, ми блукаємо у темніше завтра

Чи буде срібло?

Ми з кожним день збираємо суми

Ми стаємо слабшими з кожною хвилиною

Злива зливає нас до кісток

Даючи нам нашу частку самотності