Rest - Wolves At The Gate

May my lying down acquaint me with my grave.

From this life it will save.

I know I’m prone to sin, one day I’ll be whole.

These aching bones don’t hold my soul.

Hold my soul.

Hold my soul.

These aching bones don’t hold my soul.

Someday I will die.

I’ll rest and leave this body.

Not up in the sky,

Will you ever find me.

Someday I’ll be gone.

I’ll rest and leave this vessel.

But not here, I’m moving on.

In peace will I settle.

Oh, they’ll dig through all of the rock and stone.

With hopes of giving rest to my,

Rest to my skin, my skin and bone.

They may take this absent vessel.

They may take and put it out to sea.

Not the Atlantic or Pacific I’ll be.

I will be.

I will be.

May I never lose the heart of the restless.

When my eyes they close in death

And when my body is breathless.

May I never lose the heart of a vagrant.

When I’m buried in the depths

And when my body is vacant.

Someday I will die.

I’ll rest and leave this body.

Not up in the sky

Will you ever find me.

May my lying down acquaint me with my grave.

From this life it will save.

It is appointed once that all will expire.

To their rest or fire.

As your frailty confronts where you will attend.

Heaven or hell’s the final end.

Final end.

(Heaven or hell’s the final end.)

Someday I will die.

I’ll rest and leave this body.

Not up in the sky

Will you ever find me.

Someday I’ll be gone.

I’ll rest and leave this vessel.

But not here, I’m moving on.

I’m pressing toward the gate

And now I’m not afraid.

May I never lose the heart of the restless.

When my eyes they close in death

And when my body is breathless.

May I never lose the heart of a vagrant.

When I’m buried in the depths

And when my body is vacant.

May I never lose the heart of the restless.

We were made for eternity.

Нехай моє лежання познайомить мене з моєю могилою.

Від цього життя воно врятує.

Я знаю, що схильний до гріха, одного дня я буду цілим.

Ці хворі кістки не тримають мою душу.

Тримай мою душу.

Тримай мою душу.

Ці хворі кістки не тримають мою душу.

Колись я помру.

Я відпочину і покину це тіло.

Не в небі,

Ти колись знайдеш мене.

Колись мене не буде.

Я відпочину і покину це судно.

Але не тут, я йду далі.

З миром я поселюсь.

О, вони розриють усю скелю й камінь.

З надією дати спокій мені,

Відпочинь моїй шкірі, моїй шкірі та кістці.

Вони можуть взяти це відсутнє судно.

Вони можуть взяти та вивезти його в море.

Я буду не Атлантичним чи Тихим океаном.

Я буду.

Я буду.

Нехай я ніколи не втрачаю серця неспокійних.

Коли мої очі закриваються в смерті

І коли моє тіло перестає дихати.

Нехай я ніколи не втрачаю серця бродяга.

Коли я похований у глибині

І коли моє тіло пусте.

Колись я помру.

Я відпочину і покину це тіло.

Не в небі

Ти колись знайдеш мене.

Нехай моє лежання познайомить мене з моєю могилою.

Від цього життя воно врятує.

Це призначається один раз, що термін дії всіх закінчиться.

Для їхнього відпочинку чи вогню.

Оскільки ваша слабкість стикається з тим, де ви будете відвідувати.

Рай чи пекло – це остаточний кінець.

Остаточний кінець.

(Рай чи пекло – це остаточний кінець.)

Колись я помру.

Я відпочину і покину це тіло.

Не в небі

Ти колись знайдеш мене.

Колись мене не буде.

Я відпочину і покину це судно.

Але не тут, я йду далі.

Я тисну до воріт

І тепер я не боюся.

Нехай я ніколи не втрачаю серця неспокійних.

Коли мої очі закриваються в смерті

І коли моє тіло перестає дихати.

Нехай я ніколи не втрачаю серця бродяга.

Коли я похований у глибині

І коли моє тіло пусте.

Нехай я ніколи не втрачаю серця неспокійних.

Ми створені для вічності.