Friede, Freude, Lagerfeuer - Wir sind Helden

Warum nicht mal Urlaub machen?

Mein Tag ist grau hier

und ich weiß, es ist der Strand

auf den Plakat, die Sonne heißt

und sie sagt:

Komm lass die Seele baumeln.

Die Antwort liegt bar auf der Hand,

statt durch deine Welt zu taumeln:

Steck doch mal den Kopf in Südseesand.

Friede, Freude, Lagerfeuer.

Vertreib die Ungeheuer.

Wir sind alle glücklich,

alle lieben sich hier sehr

und seit ich hier bin,

fürcht ich mich vor gar nichts mehr.

Außer vor den großen Fischen,

die darauf warten mich zu reißen.

Die Sonne lacht zu laut,

ich denk, auch sie möchte mich beißen.

Weil der Himmel blau ist,

fällt er mir nicht sanfter auf den Kopf.

Ich bin nunmal hier und darum pack ich

die Gelegenheit beim Schopf

und lass die Seele baumeln.

Doch sie hat schon nen Sonnenbrand.

Vom vielen Kopf reinstecken,

hab ich die Nase voll von Südseesand.

Friede, Freude, Lagerfeuer.

Vertreib die Ungeheuer.

Wir sind alle glücklich,

alle lieben sich hier sehr

und seit ich hier bin,

fürcht ich mich vor gar nichts mehr.

Und ich lass die Seele baumeln

an einem festgezurrten Strick

um ihren Hals schwing ich sie

ganz langsam durch den Schlick

und durch den Salz und brich dir

dabei nicht das Genick.

Geh’n sie und ich und auch der Strick

entspannt nach Haus zurück.

Friede, Freude, Lagerfeuer.

Vertreib die Ungeheuer.

Wir sind alle glücklich,

alle lieben sich hier sehr

und seit ich hier bin,

fürcht ich mich vor gar nichts mehr.

Friede, Freude, Lagerfeuer.

Vertreib die Ungeheuer.

Wir sind alle glücklich,

alle lieben sich hier sehr

und seit ich hier bin,

fürcht ich mich vor gar nichts mehr.

Чому б не взяти відпустку?

Мій день тут сірий

і я знаю, що це пляж

на плакаті, на якому написано сонце

і вона каже:

Приходь, нехай твоя душа бовтається.

Відповідь очевидна

замість того, щоб кататися своїм світом:

Засунути голову в пісок південних морів.

Мир, радість, багаття.

Вигнати монстрів.

ми всі щасливі

тут усі дуже люблять один одного

і відколи я тут

Я вже нічого не боюся.

За винятком великої риби

чекаючи, щоб знищити мене

Сонце надто голосно сміється

Мені здається, вона теж хоче мене вкусити.

бо небо блакитне

чи не падає він м'якше на мою голову.

Я тут і тому збираю речі

можливість під рукою

і нехай твоя душа бовтається.

Але вона вже має сонячний опік.

Вдертися з багатьох голів,

Мені набрид пісок Південного моря.

Мир, радість, багаття.

Вигнати монстрів.

ми всі щасливі

тут усі дуже люблять один одного

і відколи я тут

Я вже нічого не боюся.

І я дозволив своїй душі бовтатися

на натягнутій мотузці

навколо її шиї я качаю її

дуже повільно через багнюку

а крізь сіль і зламати тебе

не шия.

Ідіть вона і я, а також мотузка

додому розслаблений.

Мир, радість, багаття.

Вигнати монстрів.

ми всі щасливі

тут усі дуже люблять один одного

і відколи я тут

Я вже нічого не боюся.

Мир, радість, багаття.

Вигнати монстрів.

ми всі щасливі

тут усі дуже люблять один одного

і відколи я тут

Я вже нічого не боюся.