Rock Salt and Nails - Willie Watson

On the banks of the river, where the willows hang down

Where the wild birds all warble with a low moaning sound

Down in the hollow where the water runs cold

It’s there I first listened to the lies that you told

Now I lie on my bed and I see your sweet face

The past I remember, time cannot erase

(The) letters you wrote me were written in shame

And I know that your conscience still echos my name

Now the nights are so long, my sorrow runs deep

Nothing is worse than a night without sleep

I walk out alone, I look at the sky

Too lonesome to sing, too empty to cry

(Now) if the ladies were blackbirds and the ladies were thrushes

I’d lie there for hours in the chilly cold marshes

If the ladies were squirrels with (them) high bushy tails

I’d fill up my shotgun with rock salt and nails

На берегах річки, де звисають верби

Там, де всі дикі птахи воркочуть із тихим стогоном

Внизу, у западині, де холодна вода

Там я вперше послухав брехню, яку ви сказали

Тепер я лежу на своєму ліжку й бачу твоє миле обличчя

Минуле, яке я пам’ятаю, час не може стерти

(Ті) листи, які ви мені писали, були написані з сорому

І я знаю, що ваша совість досі повторює моє ім’я

Тепер ночі такі довгі, що мій сум глибокий

Немає нічого гіршого, ніж ніч без сну

Я виходжу один, дивлюся на небо

Занадто самотній, щоб співати, занадто порожній, щоб плакати

(Тепер), якби дами були дрозди, а жінки були дрозди

Я лежав там годинами в прохолодних холодних болотах

Якби дами були білками з (їм) високими пухнастими хвостами

Я б наповнив свою рушницю кам’яною сіллю та цвяхами