Домовой - Владимир Маркин

Возвращались ночью с танцев, шли чащобою домой

Вокруг совы и поганки, елки-палки, лес густой

Раздавил ногою банку, сердце рвется из груди

Пострашнее лысых панков путь лежащий впереди

Жуть от шорохов и охов и туман ползет с реки

Посреди болотных вздохов вдруг кикиморы «хи-хи»

Шум шагов, трещанье веток, девки враз подняли вой,

А навстречу с мутным глазом — не иначе домовой

Домовой, домовой, домовой

Проводил бы лучше девушек домой

Домовой, домовой, домовой

Мы по сказкам знаем — парень ты не злой

Всех вокруг как ветром сдуло — ведь живешь один лишь раз

В темноте горит прицельно плотоядный мутный глаз,

Но кричит почти по-русски страшный призрак — «Девки, стой!»

Вот так чудо, вот так юдо — говорящий домовой

Домовой, домовой, домовой

Проводил бы лучше девушек домой

Домовой, домовой, домовой

Мы по сказкам знаем — парень ты не злой

Разбираться с феноменом оказалось не с руки

Мы смогли остановиться лишь на берегу реки

Аж досюда доносились вопли — «Девки, я же свой!»

«Я устал, я заблудился.

Мама, я хочу домой!»

Был от водки хриплым голос, был от пива мутным глаз

Утверждал, что прослезился в темноте заслышав нас

Умолял к нему вернуться, отвести его домой

«Девки, я лесник Филиппов, я совсем не домовой!»

Домовой, домовой, домовой

Проводил бы лучше девушек домой

Домовой, домовой, домовой

Мы по сказкам знаем — парень ты не злой.

Домовой, домовой, домовой

Проводил бы лучше девушек домой

Домовой, домовой, домовой

Мы по сказкам знаем — парень ты не злой.

Поверталися вночі з танців, йшли чащобою додому

Навколо сови та поганки, ялинки-палиці, ліс густий

Розчавив ногою банку, серце рветься з грудей.

Страшніше лисих панків шлях, що лежить попереду

Жах від шорохів і охів і туман повзе з річки

Серед болотних зітхань раптом кікімори «хі-хі»

Шум кроків, тріскання гілок, дівки відразу підняли виття,

А назустріч з мутним оком — не інакше домовик

Домовий, будинковий, будинковий

Проводив би краще дівчат додому

Домовий, будинковий, будинковий

Ми за казками знаємо — хлопець ти не злий

Усіх навколо як вітром здуло — адже живеш один раз

У темряві горить прицільно м'яке каламутне око,

Але кричить майже російською страшна примара — «Дівки, стій!»

Ось так диво, ось так юдо — говорящий домовик

Домовий, будинковий, будинковий

Проводив би краще дівчат додому

Домовий, будинковий, будинковий

Ми за казками знаємо — хлопець ти не злий

Розбиратися з феноменом виявилося не руки

Ми змогли зупинитися лише на березі річки

Аж досі долинали зойки — «Дівки, я ж» свій!»

«Я втомився, я заблукав.

Мамо, я хочу додому!»

Був від горілки хрипким голос, був від пива каламутним очей

Стверджував, що розплакався в темряві, почувши нас

Благав до нього повернутися, відвести його додому

«Дівки, я лісник Філіппов, я зовсім не будинковий!»

Домовий, будинковий, будинковий

Проводив би краще дівчат додому

Домовий, будинковий, будинковий

Ми за казками знаємо — хлопець ти не злий.

Домовий, будинковий, будинковий

Проводив би краще дівчат додому

Домовий, будинковий, будинковий

Ми за казками знаємо — хлопець ти не злий.