Аргентинское танго - Владимир Маркин

В далёкой солнечной и знойной Аргентине,

Где солнце южное сверкает, как опал,

Где в людях страсть пылает, как огонь в камине,

Ты никогда ещё в тех странах не бывал.

В огромном городе, я помню, как в тумане,

С своей прекрасною партнёршею Марго

В одном сиреневом амретанском ресторане

Я танцевал с ней прекрасное танго.

Ах, сколько счастья дать Марго мне обещала,

Вся извиваясь, как гремучая змея,

В порыве страсти прижимал её к себе я,

И всё шептал: «Марго моя, Марго моя!»

Но нет, не долго мне с ней пришлось наслаждаться…

В кафе повадился ходить один брюнет:

Арестократ с Марго стал взглядами встречаться,

Он был богат и хорошо был гад одет.

И я понял Марго им увлекаться стала.

Я попросил её признаться мне во всём.

Но ничего моя Марго не отвечала —

Я как и был, так и остался ни при чём.

А он из Мексики, красивый сам собою,

И южным солнцем так и веет от него.

«Прости, мой друг, пора расстаться нам с тобою!" —

Вот что сказала мне прекрасная Марго.

И мы расстались, но я мучался ужасно,

Не пил, не ел и по ночам совсем не спал.

И вот в один из вечеров почти прекрасных

Я попадаю на один шикарный бал.

И там среди мужчин, и долларов, и фраков

Увидел я свою прекрасную Марго.

Я попросил её изысканно и нежно

Протанцевать со мной последнее танго.

На нас смотрели с величайшим восхищением.

И муки ада я в тот вечер испытал!

Блеснул кинжал — Марго к ногам моим упала…

Вот чем закончился большой шикарный бал.

У далекій сонячній та спекотній Аргентині,

Де сонце південне сяє, як опал,

Де в людях пристрасть палає, як вогонь у каміні,

Ти ніколи ще в тих країнах не бував.

У великому місті, я пам'ятаю, як у тумані,

З своєю прекрасною партнеркою Марго

В одному бузковому амретанському ресторані

Я танцював з нею прекрасне танго.

Ах, скільки щастя дати Марго мені обіцяла,

Вся звиваючись, як гримуча змія,

У пориві пристрасті притискав її до себе я,

І все шепотів: «Марго моя, Марго моя!»

Але ні, не довго мені з нею довелося насолоджуватися ...

У кафе повадився ходити один брюнет:

Арештократ з Марго став поглядами зустрічатися,

Він був багатий і добре був гад одягнений.

І я зрозумів Марго ним захоплюватися стала.

Я попросив її зізнатися мені в усьому.

Але нічого моя Марго не відповідала —

Я як і був, так і залишився ні при чому.

А він з Мексики, гарний сам собою,

І південним сонцем так і віє від нього.

«Пробач, мій друже, настав час розлучитися нам з тобою!» —

Ось що сказала мені гарна Марго.

І ми розлучилися, але я мучався жахливо,

Не пив, не їв і по ночах зовсім не спав.

І ось у один із вечорів майже прекрасних

Я потрапляю на один шикарний бал.

І там серед чоловіків, і доларів, і фраків

Побачив я свою прекрасну Марго.

Я попросив її вишукано і ніжно

Протанцювати зі мною останнє танго.

На нас дивилися з найбільшим захопленням.

І муки пекла я того вечора випробував!

Блиснув кинжал — Марго до моїх ног впала.

Ось чим закінчився великий розкішний бал.