Звезда - Витас

Очень много раз я себе задавал вопрос:

Для чего родился на свет я, взрослел и рос?

Для чего плывут облака и идут дожди?

В этом мире ты для себя ничего не жди!

Я бы улетел к облакам, да крыльев нет…

Манит меня издалека тот звездный свет,

Но звезду достать нелегко, хоть цель близка,

И не знаю, хватит ли сил для броска…

Я подожду еще чуть-чуть

И собираться буду в путь

Вслед за надеждой и мечтой…

Не догорай, звезда моя… Постой!

Сколько же еще мне дорог предстоит пройти?

Сколько покорить мне вершин, чтоб себя найти?

Сколько же с отвесной скалы мне падать вниз?

Сколько начинать все с нуля, и есть ли смысл?!

Я подожду еще чуть-чуть

И собираться буду в путь

Вслед за надеждой и мечтой…

Не догорай, звезда моя… Постой!

Дуже багато разів я собі запитував:

Навіщо народився я, дорослішав і ріс?

Для чого пливуть хмари та йдуть дощі?

У цьому світі ти для себе нічого не чекай!

Я б полетів до хмар, та крил немає.

Вабить мене здалеку те зоряне світло,

Але зірку дістати нелегко, хоч мета близька,

І не знаю, чи вистачить сил для кидка.

Я почекаю ще трохи

І збиратимуся в дорогу

Слідом за надією та мрією…

Не догорай, зірко моя... Стривай!

Скільки ж мені доріг пройти?

Скільки підкорити мені вершин, щоб знайти себе?

Скільки ж із стрімкої скелі мені падати вниз?

Скільки починати все з нуля, і чи є сенс?

Я почекаю ще трохи

І збиратимуся в дорогу

Слідом за надією та мрією…

Не догорай, зірко моя... Стривай!