Дождь в Тбилиси - Витас

В Тбилиси дождь идет,

И белый жигулёнок

Плывет по мостовой подобно кораблю,

А я ни от того ли счастлив, как ребенок,

Что возлюбим тобой, которую люблю.

В Тбилиси дождь идет, и небосвод вздрогая,

Летит внезапный гром, подобно журавлю.

Мне жаль, что ты его не слышишь, дорогая.

Он сообщает всем, что я тебя люблю.

В Тбилиси дождь идет

Он стал моим нарядом.

Я щеголяю им, подобно королю.

И я печален тем, что ты сейчас не рядом,

Но знай и вдалеке, что я тебя люблю.

В Тбилиси дождь идет, ослепший ливень мая.

Я ртом его ловлю, как будто во хмелю,

А он меня как ты целует, обнимая,

И понимая сам, что я тебя люблю.

Пока что я живу несбывшимися снами.

Да будет славен день,

В который мы, вдвоём,

Приедем в этот край,

Благословенный нами

И вместе, словно в храм,

В тбилисский дождь войдём.

У Тбілісі дощ йде,

І біле жигуля

Пливе по мостовий подібно до корабля,

А я ні від того ли щасливий, як дитина,

Що полюбимо тобою, яку я люблю.

В Тбілісі дощ іде,і небосхил здригаючись,

Летить раптовий грім, подібно до журавля.

Мені шкода, що ти його не чуєш, люба.

Він повідомляє всім, що я тебе люблю.

У Тбілісі дощ йде

Він став моїм нарядом.

Я хизуюсь їм, подібно королю.

І я сумний тим, що ти нині не рядом,

Але знай і далеко, що я тебе люблю.

У Тбілісі дощ йде, осліпла злива травня.

Я ротом його ловлю, наче в хмелю,

А він мене як ти цілує, обіймаючи,

І розуміючи сам, що я тебе люблю.

Поки що я живу нездійсненими снами.

Так буде славний день,

Який ми, удвох,

Приїдемо в цей край,

Благословенний нами

І, разом, немов у храм,

Тбіліський дощ увійдемо.