Пташечка - Витас

Я считал, что нам расстаться -

Это не вопрос,

И не думал встречи наши

Принимать всерьез.

Это было увлеченье,

Хоть кого спроси,

А насчет любви до гроба -

Боже упаси.

И когда ты мне сказала:

"Нам не по пути",

Я с улыбкою ответил:

"Пташечка, лети!"

Помрачен был, видно, разум.

Что терял - не понял сразу.

Ты прости, меня прости.

Без любви твоей пропадаю я.

Прилетай скорей, пташечка моя.

С той поры, как мы расстались,

Я не ем, не сплю,

Лишь все время повторяю,

Что тебя люблю.

Даже днем живу теперь я,

Как в кошмарном сне,

И прошу тебя забыться

И прийти ко мне.

Я слова твои забуду:

"Нам не по пути",

Ты забудешь, что сказал я:

"Пташечка, лети!"

Мы забудем эти фразы,

И вернется счастье сразу,

Ты прости, меня прости.

Без любви твоей пропадаю я.

Прилетай скорей, пташечка моя.

Я считал, что нам расстаться -

Это не вопрос,

И не думал встречи наши

Принимать всерьез.

Это было увлеченье,

Хоть кого спроси,

А насчет любви до гроба -

Боже упаси.

И когда ты мне сказала:

"Нам не по пути",

Я с улыбкою ответил:

"Пташечка, лети!"

Помрачен был, видно, разум.

Что терял - не понял сразу.

Ты прости, меня прости.

Без любви твоей пропадаю я.

Прилетай скорей, пташечка моя.

С той поры, как мы расстались,

Я не ем, не сплю,

Лишь все время повторяю,

Что тебя люблю.

Даже днем живу теперь я,

Как в кошмарном сне,

И прошу тебя забыться

И прийти ко мне.

Я слова твои забуду:

"Нам не по пути",

Ты забудешь, что сказал я:

"Пташечка, лети!"

Мы забудем эти фразы,

И вернется счастье сразу,

Ты прости, меня прости.

Без любви твоей пропадаю я.

Прилетай скорей, пташечка моя.

Я вважав, що нам розлучитися

Це не питання,

І не думав зустрічі наші

Приймати всерйоз.

Це було захоплення,

Хоч кого спитай,

А щодо кохання до труни -

Боже збав.

І коли ти мені сказала:

"Нам не по дорозі",

Я з усмішкою відповів:

"Пташечка, лети!"

Потьмарений був, мабуть, розум.

Що втрачав – не зрозумів одразу.

Ти вибач, мене вибач.

Без любові твоєї я пропадаю.

Прилітай швидше, пташечка моя.

З того часу, як ми розлучилися,

Я не їм, не сплю,

Лише весь час повторюю,

Що тебе кохаю.

Навіть удень живу тепер я,

Як у кошмарному сні,

І прошу тебе забути

І прийти до мене.

Я слова твої забуду:

"Нам не по дорозі",

Ти забудеш, що я сказав:

"Пташечка, лети!"

Ми забудемо ці фрази,

І повернеться щастя одразу,

Ти вибач, мене вибач.

Без любові твоєї я пропадаю.

Прилітай швидше, пташечка моя.

Я вважав, що нам розлучитися

Це не питання,

І не думав зустрічі наші

Приймати всерйоз.

Це було захоплення,

Хоч кого спитай,

А щодо кохання до труни -

Боже збав.

І коли ти мені сказала:

"Нам не по дорозі",

Я з усмішкою відповів:

"Пташечка, лети!"

Потьмарений був, мабуть, розум.

Що втрачав – не зрозумів одразу.

Ти вибач, мене вибач.

Без любові твоєї я пропадаю.

Прилітай швидше, пташечка моя.

З того часу, як ми розлучилися,

Я не їм, не сплю,

Лише весь час повторюю,

Що тебе кохаю.

Навіть удень живу тепер я,

Як у кошмарному сні,

І прошу тебе забути

І прийти до мене.

Я слова твої забуду:

"Нам не по дорозі",

Ти забудеш, що я сказав:

"Пташечка, лети!"

Ми забудемо ці фрази,

І повернеться щастя одразу,

Ти вибач, мене вибач.

Без любові твоєї я пропадаю.

Прилітай швидше, пташечка моя.