Опера #1 - Витас

Нам всегда чего-то не хватает,

Нам всегда чего-то не хватает,

И тоска за сердце нас хватает,

На ветру осеннем нас шатает.

Нас чужая радость наполняет,

Нас миры чужие распаляют,

Будто солнца на лесной поляне

Головы сближаем над столами.

Я тебя хмельную, как разлуку,

Обниму, возьму тебя на руки.

Я тебя шальную, словно ругань,

Ни врагу не дам, не дам ни другу.

Так со мной случается не часто.

Подарю тебе кусочек счастья.

Будешь словно в окнах свет качаться,

Мотыльки на свет твой будут мчаться.

Нам завжди чогось не вистачає,

Нам завжди чогось не вистачає,

І туга за серце нас вистачає,

На вітрі осіннім нас хитає.

Нас чужа радість наповнює,

Нас світи чужі розпалюють,

Мов сонця на лісовій галявині

Голови зближуємо над столами.

Я тебе хмільну, як розлуку,

Обійму, візьму тебе на руки.

Я тебе шалену, немов лайку,

Ні ворагу не дам, не дам нідругу.

Так зі мною трапляється не часто.

Подарую тобі шматочок щастя.

Немов у вікнах світло хитатися,

Метелики на твоє світло мчати.