Милостыня - Витас

Мела метель, и в крупных хлопьях

При сильном ветре снег валит

У входа в храм одна, в лохмотьях

Старушка нищая стоит

И подаянья ожидая

Она все здесь с клюкой своей

И летом, и зимой босая

Подайте милостыню ей!

О, дайте милостыню ей!

Сказать ли вам, старушка эта

Как двадцать лет тому жила:

Она была мечтой поэта

И слава ей венок плела

Когда она на сцене пела

Париж в восторге был от ней

Она соперниц не имела…

Так дайте ж милостыню ей!

О, дайте милостыню ей!

Бывало, после представленья

Ей от толпы проезда нет

И молодежь от восхищенья

Гремела «Браво!»

ей вослед

Какими пышными словами

Кадил ей круг ее гостей

При счастье все дружатся с нами

При горе нету тех друзей

При горе нету тех друзей

Судьба и горечь провиденья

Артистка сделалась больна

Лишилась голоса и зренья

И ходит по миру одна

Бывало, нищий не боится

Прийти за милостыней к ней

Она ж у вас просить стыдится…

Так дайте ж милостыню ей!

О, дайте милостыню ей!

Крейда хуртовина, і в великих пластівцях

При сильному вітрі сніг валить

У входу в храм одна, в лахміттях

Бабуся жебрача стоїть

І подаяння чекаючи

Вона все тут із клюкою своєю

І влітку, і взимку боса

Подайте милостиню їй!

О, дайте їй милостиню!

Чи сказати вам, старенька ця

Як двадцять років тому жила:

Вона була мрією поета

І слава їй вінок плела

Коли вона на сцені співала

Париж у захваті був від неї

Вона суперниць не мала...

Так дайте ж милостиню їй!

О, дайте їй милостиню!

Бувало, після вистави

Їй від натовпу проїзду немає

І молодь від захоплення

Гриміла «Браво!»

їй слід

Якими пишними словами

Каділ їй коло її гостей

За щастя всі дружать з нами

При горі нема тих друзів

При горі нема тих друзів

Доля і гіркоту провидіння

Артистка стала хвора

Втратила голоси і зріння

І ходить по світу одна

Бувало, жебрак не боїться

Прийти за милостиною до ній

Вона ж у вас просити соромиться...

Так дайте ж милостиню їй!

О, дайте їй милостиню!