Такая вот печаль - Виталий Дубинин, Владимир Холстинин

Такая вот печаль —

Никого и ничего не жаль.

Не жаль бродяг в пыли

И отчаянной моей любви.

Я устал от слёз,

От затёртых ясных звёзд.

Так устал кричать

И лезть в драку сгоряча!

Мне снится много лет,

Как плыву на древнем корабле,

А моря нет давно,

Только камни и сухое дно.

Все друзья ушли

В направлении Земли.

Ночь меняет день,

И мне душно в пустоте…

Это серьёзно

И несерьёзно.

Каждому своё:

Мёрзнуть под солнцем,

Греться под дождём.

Время к закату,

И настроенье ход меняет свой,

И я рад, что я живой!

Такая вот печаль —

Я с души своей сорвал печать.

Тревога на душе

Мне рисует белую мишень…

Эй, судьба моя!

Чем порадуешь меня?

Дай мне новый шанс

И пошли мне ураган!

Это серьёзно

И несерьёзно.

Каждому своё:

Мёрзнуть под солнцем,

Греться под дождём.

Время к закату,

И настроенье ход меняет свой,

И я рад, что я живой!

Такий ось сум —

Нікого і нічого не шкода.

Не жаль бродяг у пилу

І відчайдушного мого кохання.

Я втомився від сліз,

Від затертих ясних зірок.

Так втомився кричати

І лізти в бійку з гарячого!

Мені сниться багато років,

Як пливу на древньому кораблі,

А моря немає давно,

Тільки каміння та сухе дно.

Усі друзі пішли

У напрямі Землі.

Ніч міняє день,

І мені душно в порожнечі...

Це серйозно

І несерйозно.

Кожному своє:

Мерзнути під сонцем,

Грітись під дощем.

Час до заходу,

І настрій хід змінює свій,

І я радий, що я живий!

Такий ось сум —

Я з душі своєї зірвав друк.

Тривога на душі

Мені малює білу мішень.

Гей, доля моя!

Чим порадуєш мене?

Дай мені новий шанс

І пішли мені ураган!

Це серйозно

І несерйозно.

Кожному своє:

Мерзнути під сонцем,

Грітись під дощем.

Час до заходу,

І настрій хід змінює свій,

І я радий, що я живий!