Раб страха - Виталий Дубинин, Владимир Холстинин

Слушай!

Ты вольным считал сам себя,

Только во всём походил на раба.

Ты боялся подумать не так,

Ты боялся ответить не так.

Ты раб страха.

Страшно не в милости быть у богов,

Сверху сильнее удар кулаком.

Страшно падать и страшно летать.

Страшно жить, а потом умирать.

Ты раб страха.

А смерть всё ближе.

Рабов у смерти нет.

Смерть даст покой и вечный свет.

Небо, слабых не милуй,

Всем не под силу время свобод.

Время, время рассудит,

Хуже не будет.

Рвись, раб, вперёд.

Рабство, оно зажимает в тиски,

Рабство, оно поит ядом мозги.

Терпишь молча, бежишь их тропой,

И плодишь поколенье рабов.

Ты раб страха.

Страшно,

Поколенье рабов строит мир,

Страшно,

Мир будет слепым и немым.

В церкви мира чугунный глупец.

На спине его красный рубец.

Ты раб страха.

А смерть всё ближе.

Рабов у смерти нет.

Смерть даст покой и вечный свет.

Небо, слабых не милуй,

Всем не под силу время свобод.

Время, время рассудит,

Хуже не будет.

Рвись, раб, вперёд.

А смерть всё ближе.

Рабов у смерти нет.

Смерть даст покой и вечный свет.

Небо, слабых не милуй,

Всем не под силу время свобод.

Время, время рассудит,

Хуже не будет.

Рвись, раб, вперёд.

Слухай!

Ти вільним вважав сам себе,

Тільки у всьому схожий на раба.

Ти боявся подумати не так,

Ти боявся відповісти не так.

Ти раб страху.

Страшно не в милості бути у богів,

Зверху сильніший удар кулаком.

Страшно падати і страшно літати.

Страшно жити, а потім вмирати.

Ти раб страху.

А смерть все ближче.

Рабів у смерті немає.

Смерть дасть спокій і вічне світло.

Небо, слабких не милуй,

Всім не під силу час свобод.

Час, час розсудить,

Гірше не буде.

Рвись, раб, вперед.

Рабство, воно затискає в тиснення,

Рабство, воно напує отрутою мізки.

Терпиш мовчки, біжиш їх тропою,

І плодиш покоління рабів.

Ти раб страху.

Страшно,

Покоління рабів будує світ,

Страшно,

Світ буде сліпим і німим.

У церкві світу чавунний дурень.

На спині його червоний рубець.

Ти раб страху.

А смерть все ближче.

Рабів у смерті немає.

Смерть дасть спокій і вічне світло.

Небо, слабких не милуй,

Всім не під силу час свобод.

Час, час розсудить,

Гірше не буде.

Рвись, раб, вперед.

А смерть все ближче.

Рабів у смерті немає.

Смерть дасть спокій і вічне світло.

Небо, слабких не милуй,

Всім не під силу час свобод.

Час, час розсудить,

Гірше не буде.

Рвись, раб, вперед.