Myren - Vintersorg

Tyst ligger myren i dimma klädd

Blott ekot av enslighet förestår

När regndis väter en gölrik bädd

Dess mörkröda purpurvitmossa och sileshår

Min vandring ut på gungfly irrar

I skymning mellan skuggornas ränder

Från randskogen giriga ögon stirrar

Och bevakar sitt byte från forna stränder

Lockrop från upphöjd källkupol

Vattenljudet som retar min törst

Och fjättrar mig i denna grönklädda nekropol

Tills dråget sköljer över mitt bröst

När myren kallar mitt namn

Och förföriskt fängslar hjärteslagen i sin kärva famn

När myrens ödsliga stämmor klingar

Ovan: en svulten korp som seglar på svarta vingar

Erosionsrännor har bildats av skyfallens färd

Här är jag värnlös för nordanblåsten

Våtmarken kramar benhöljet som en obarmhärtig värld

Och under botten kyler permafrosten

Färdigheter falnar bland myrullen

De träder in ett sumpigt mausoleum och fort

Hjälpt av trög erosion djupt i mullen

Som sakta driver det mänskliga bort

Тихо болото вкривається туманом

Залишається лише відлуння самотності

Під час дощу лід змочує ложе балки

Його темно-червоний фіолетовий білий мох і силосне волосся

Мій похід на гойдалках блукає

У сутінках між смугами тіней

З узлісся жадібні очі дивляться

І охороняє свою здобич від старовинних пляжів

Виклик кришки з піднятого купола джерела

Шум води дратує мою спрагу

І сковує мене в цьому зеленому некрополі

Поки рушник не обмиє мої груди

Коли болото кличе моє ім'я

І звабливо б’ється серце в його суворих обіймах

Коли кільця запустілі частини болота

Вгорі: голодний ворон, що пливе на чорних крилах

Протоки зливи утворили канали ерозії

Тут я беззахисний перед північним вітром

Болото обіймає кісткову оболонку, як невблаганний світ

А під дном остигає вічна мерзлота

Навички потрапляють серед болота

Вони входять до заболоченого мавзолею та форту

Допомагає повільна ерозія глибоко в ґрунті

Що поволі відганяє людину