Châtenay Malabry - Vincent Delerm

Voici longtemps Elizabeth

Que je n’ai plus de vos nouvelles

Oùavez-vous passéles fêtes

Comment vont Tom et Isabelle

Ici nous avons profité

De la présence des enfants

Et nous avons dépoussiéré

Nos vieux souvenirs de parents

Cécile avait fait des guirlandes

Rouge et dorées pour le vingt-quatre

Un pudding une truite aux amandes

Elle a revu un peu Agathe

Jean-Christophe lui ne change pas

Il a ressorti ses legos

Il vient de signer un contrat

Pour trois années àToronto

Ils sont repartis tout àl'heure

Cécile a cinq heures de trajet

Ils sont repartis tout àl'heure

Et je repensais

Un vendredi après-midi

Nous étions encore àSaint-Cloud

Pierre est rentréet il a dit

J’ai trouvéquelques chose pour nous

Et puis nous sommes arrivés là

Cécile avait cinq ans et demi

En mille neuf-cent quatre-vingt-trois

Ici àChâtenay-Malabry

Je vous écris

Dans le silence qui s’installe

C’est un dimanche après-midi

Je suis assise dans la grande salle

Les murs de Châtenay-Malabry

Les rires du passéme font mal

Ils sont partis avant midi

Chacun a sa vie c’est normal

Je vous écris

Dans les vestiges du jour de l’an

Il y aura des photographies

Que nous mettrons dans l’album blanc

Cécile dira àune amie

Mes parents étaient très contents

Ils vivent àChâtenay-Malabry

Ils s’ennuient un peu maintenant

Voici longtemps Elizabeth

Que je n’ai plus de vos nouvelles

Давно Єлизавета

Що я більше не маю від тебе новин

Де ти провів канікули

Як Том і Ізабель

Тут ми скористалися

Від присутності дітей

І ми змахнули пил

Наші давні спогади про батьків

Сесіль зробила гірлянди

Червоний і золотий для двадцяти чотирьох

Мигдальний пудинг з форелі

Вона трохи бачила Агату

Жан-Крістоф не змінюється

Він витягнув свої конструктори

Він щойно підписав контракт

Три роки в Торонто

Вони одразу пішли

До Сесілі ще п'ять годин

Вони одразу пішли

І я подумав

П’ятничний день

Ми ще були в Сен-Клу

Петро прийшов додому, сказав він

Я знайшов щось для нас

А потім ми туди прийшли

Сесіль було п’ять з половиною

У тисяча дев'ятсот вісімдесят третьому

Тут, у Шатене-Малабрі

я пишу тобі

У тиші, що осідає

Це неділя вдень

Я сиджу у великій залі

Стіни Шатене-Малабрі

Сміх минулого болить

Вони пішли до обіду

У кожного своє життя, це нормально

я пишу тобі

В залишках Нового року

Будуть фотографії

Що ми внесемо в білий альбом

Сесіль розповість подрузі

Мої батьки були дуже щасливі

Вони живуть у Шатене-Малабрі

Їм зараз трохи нудно

Давно Єлизавета

Що я більше не маю від тебе новин