А помнишь? - Виктор Королёв

Там, за туманными лицами снов, там с тобой мы увидимся вновь.

Я волос твоих нежно коснусь и, во сне улыбаясь, проснусь.

Здесь на часах стрелки вертит судьба, здесь мне так не хватает тебя,

Я любви вспоминать не боюсь, мне нужна эта светлая грусть.

Припев:

А помнишь, бесконечным был рассвет и полевых ромашек белый цвет!

А помнишь, нам не надо было слов, по взглядам понимали мы любовь.

А помнишь парусами облака неслись куда-то вдаль издалека!

А помнишь, как мы верили тогда, что счастье будет с нами навсегда!

Там, там за стенами дней и ночей, там, где прошлого замок ничей,

Мы ушли из него, а теперь кто закроет открытую дверь?

Здесь, здесь построены в завтра мосты, от надежды до новой мечты.

Пусть по ним мы не вместе идем, нелегко вспоминать о былом.

Припев:

А помнишь, бесконечным был рассвет и полевых ромашек белый цвет!

А помнишь, нам не надо было слов, по взглядам понимали мы любовь.

А помнишь парусами облака неслись куда-то вдаль издалека!

А помнишь, как мы верили тогда, что счастье будет с нами навсегда!

А помнишь, бесконечным был рассвет и полевых ромашек белый цвет!

А помнишь, нам не надо было слов, по взглядам понимали мы любовь.

А помнишь парусами облака неслись куда-то вдаль издалека!

А помнишь, как мы верили тогда, что счастье будет с нами навсегда!

А помнишь, бесконечным был рассвет и полевых ромашек белый цвет!

А помнишь, нам не надо было слов, по взглядам понимали мы любовь.

А помнишь парусами облака неслись куда-то вдаль издалека!

А помнишь, как мы верили тогда, что счастье будет с нами навсегда, навсегда!

Там, за туманними обличчями снів, там з тобою ми побачимось знову.

Я волосся твоїх ніжно торкнуся і, усміхаючись, прокинуся.

Тут на годиннику стрілки крутить доля, тут мені так бракує тебе,

Я любові згадувати не боюся, мені потрібний цей світлий смуток.

Приспів:

А пам'ятаєш, нескінченним був світанок і польових ромашок білий колір!

А пам'ятаєш, нам не треба було слів, по поглядах розуміли ми любов.

А пам'ятаєш вітрилами хмари мчали кудись у далечінь здалеку!

А пам'ятаєш, як ми вірили тоді, що щастя буде з нами назавжди!

Там, там за стінами днів та ночів, там, де минулого замок нічий,

Ми пішли з нього, а тепер хто зачинить відчинені двері?

Тут, тут побудовані в завтра мости, від надії до нової мрії.

Нехай по ним ми не разом йдемо, нелегко згадувати про колишнє.

Приспів:

А пам'ятаєш, нескінченним був світанок і польових ромашок білий колір!

А пам'ятаєш, нам не треба було слів, по поглядах розуміли ми любов.

А пам'ятаєш вітрилами хмари мчали кудись у далечінь здалеку!

А пам'ятаєш, як ми вірили тоді, що щастя буде з нами назавжди!

А пам'ятаєш, нескінченним був світанок і польових ромашок білий колір!

А пам'ятаєш, нам не треба було слів, по поглядах розуміли ми любов.

А пам'ятаєш вітрилами хмари мчали кудись у далечінь здалеку!

А пам'ятаєш, як ми вірили тоді, що щастя буде з нами назавжди!

А пам'ятаєш, нескінченним був світанок і польових ромашок білий колір!

А пам'ятаєш, нам не треба було слів, по поглядах розуміли ми любов.

А пам'ятаєш вітрилами хмари мчали кудись у далечінь здалеку!

А пам'ятаєш, як ми вірили тоді, що щастя буде з нами назавжди, назавжди!