Золотые погоны - Вика Цыганова

Золотые погоны, Россия моя,

Ты наденешь — опять вера в Бога проснется.

И небесную синь, и ржаные поля

Еще раз защищать, господа, нам придется.

Пусть гремит барабан, ветер треплет знамена,

Наши мысли ясны, наша совесть чиста.

Перед строем Господь всех назвал поименно

И поручик поднял знамя с Ликом Христа.

Припев:

За Россию-мать шашки наголо,

Не страшна в бою пуля шалая.

Кроме Родины нечего терять,

За Россию-мать сладко помирать.

Снова снежная вьюга заглянет в глаза

И дожди потекут, словно детские слезы.

И померкнет на время небес бирюза,

И, как свечи, гореть будут в поле березы.

Уходить за кордон мы сегодня не в праве,

Ведь российскую боль мы с собой не возьмем.

И в последнем бою не стремимся мы к славе,

И без выстрела цепью по полю идем.

Припев:

За Россию-мать шашки наголо,

Не страшна в бою пуля шалая.

Кроме Родины нечего терять,

За Россию-мать сладко помирать.

Золоті погони, Росія моя,

Ти надягнеш — знову віра в Бога прокинеться.

І небесну синь, і житні поля

Ще раз захищати, панове, нам доведеться.

Нехай гримить барабан, вітер тріпає прапори,

Наші думки зрозумілі, наша совість чиста.

Перед строєм Господь усіх назвав поіменно

І поручик підняв прапор із Ликом Христа.

Приспів:

За Росію-мати шашки наголо,

Не страшна в бою куля шала.

Крім Батьківщини нічого втрачати,

За Росію-мати солодко помирати.

Знову снігова завірюха загляне в очі

І дощі потечуть, немов дитячі сльози.

І померкне на час небес бірюза,

І, як свічки, горітимуть у полі берези.

Іти за кордон ми сьогодні не право,

Адже російський біль ми з собою не візьмемо.

І в останньому бою не прагнемо ми до слави,

І без пострілу ланцюгом по полі йдемо.

Приспів:

За Росію-мати шашки наголо,

Не страшна в бою куля шала.

Крім Батьківщини нічого втрачати,

За Росію-мати солодко помирати.