Я ехала домой - Вика Цыганова

Я ехала домой, душа была полна,

Неясным для самой, каким-то новым счастьем.

Казалось мне, что все с таким участьем,

С такою ласкою глядели на меня.

Я ехала домой… Двурогая луна

Смотрела в окна скучного вагона.

Далёкий благовест заутреннего звона

Пел в воздухе, как нежная струна…

Раскинув розовый вуаль,

Красавица-заря лениво просыпалась.

И ласточка, стремясь куда-то вдаль,

В прозрачном воздухе купалась.

Я ехала домой, я думала о вас,

Тревожно мысль моя и путалась, и рвалась,

Дремота сладкая моих коснулась глаз.

О, если б никогда я вновь не просыпалась…

Я їхала додому, душа була сповнена,

Незрозумілим для самої, якимось новим щастям.

Здавалося мені, що все з такою долею,

З такою ласкою дивилися на мене.

Я їхала додому... Дворогий місяць

Дивилася у вікна нудного вагона.

Далекий благовіст ранкового дзвону

Співав у повітрі, як ніжна струна.

Розкинувши рожевий вуаль,

Красуня-зоря ліниво прокидалася.

І ластівка, прагнучи кудись у далечінь,

У прозорому повітрі купалася.

Я їхала додому, я думала про вас,

Тривожно думка моя і плуталася, і рвалася,

Дрімота солодка моїх торкнулася очей.

О, якби ніколи я знову не прокидалася...