Жёлтый клён - Вика Цыганова

Я под кленом золотым с милым расставалась,

Не на день, а навсегда — так мне показалось.

Одинокая луна в желтых листьях прячется,

От чего мне так легко вместе с кленом плачется?

От чего, да почему мое сердце мается?

На лету мой желтый клен гнется и качается…

И с опавшею листвой ветер тихо шепчется,

Мы расстались на денек, только мне не верится.

Припев:

Желтый клен, желтый клен на ветру качается,

Желтый клен, желтый клен, вот как получается.

Желтый клен, желтый клен, что за наказание?!

Не на день, а навсегда это расставание.

Я под кленом золотым с милым целовалась.

Знала, что в последний раз — так и оказалось.

На поляне желтый клен гнется и качается,

Мне судьба глядит в глаза и не улыбается.

Припев:

Желтый клен, желтый клен на ветру качается,

Желтый клен, желтый клен, вот как получается.

Желтый клен, желтый клен, что за наказание?!

Не на день, а навсегда это расставание.

Я під кленом золотим з милим розлучалася,

Не на день, а назавжди— так мені здалося.

Самотній місяць у жовтому листі ховається,

Від чого мені так легко разом із кленом плачеться?

Від чого, так чому моє серце мається?

На льоту мій жовтий клен гнеться і качається ...

І з опалим листям вітер тихо шепочеться,

Ми розлучилися на день, тільки мені не віриться.

Приспів:

Жовтий клен, жовтий клен на вітрі хитається,

Жовтий клен, жовтий клен, ось як виходить.

Жовтий клен, жовтий клен, що за покарання?!

Не на день, а назавжди це розставання.

Я під кленом золотим з милим цілувалася.

Знала, що востаннє так і виявилося.

На поляні жовтий клен гнеться і хитається,

Мені доля дивиться в очі і не посміхається.

Приспів:

Жовтий клен, жовтий клен на вітрі хитається,

Жовтий клен, жовтий клен, ось як виходить.

Жовтий клен, жовтий клен, що за покарання?!

Не на день, а назавжди це розставання.