Волга-матушка - Вика Цыганова

Волга-матушка разлилась во всю

Во всю ширь свою необъятную

Я ни ем ни пью, я ночей не сплю

Думу думаю непонятную

В голове моей мысли разные

Вот опять весна запоздалая

Облака летят мутно-грязные

И плывет за край вода талая

От Казани до Рязани

До Ростова-на-Дону

Все как будто бы в тумане

Все как будто бы в дыму

Сколь намешано в Волге разных рек

Сколько радости, сколько черных бед

Разольется мать как растает снег

Нет начала ей, да и края нет

Я к реке пойду, на обрыв зайду

Что почудится что увидится

На мою любовь на мою беду

Что аукнется что откликнется

Эх Россия-мать несусветная

Ты душа моя и весенний цвет

Ты богатая, ты и бедная

Очень нежная и грубее нет

От Казани до Рязани

До Ростова-на-Дону

Все как будто бы в тумане

Все как будто бы в дыму

Ах, весна в душе заноза

Сердце стонет и поет

На столе завяла роза

Под окном сирень цветет

Волга-матінка розлилася на всю

Всю ширь свою неосяжну

Я ні нім ні п'ю, я ночів не сплю

Думу думаю незрозумілу

У голові моєї думки різні

Ось знову весна запізніла

Хмари летять каламутно-брудні

І пливе за край вода тала

Від Казані до Рязані

До Ростова-на-Дону

Все ніби би в тумані

Все ніби би в диму

Як намішано в Волзі різних річок

Скільки радості, скільки чорних бід

Розіллється мати як розтане сніг

Немає початку їй, так і краю ні

Я до річки піду, на обрив зайду

Що здасться що побачиться

На моє кохання на моє лихо

Що відгукнеться що відгукнеться

Ех Росія-мати несусвітна

Ти душа моя і весняний колір

Ти багата, ти і бідна

Дуже ніжна і грубіше немає

Від Казані до Рязані

До Ростова-на-Дону

Все ніби би в тумані

Все ніби би в диму

Ах, весна в душі скалка

Серце стогне і співає

На столі зав'яла троянда

Під вікном бузок цвіте