Совдепия - Вика Цыганова

Разметнулась на пол света,

Затерялась в дымке где-то,

Эх, Совдепия моя,

Необъятные края.

Подавайте мне карету,

Весь Совок на ней объеду,

Посмотрю, чем жив народ,

Что он есть и что он пьет.

Припев:

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Ветер кланяется в ноги,

Эх, российские дороги,

За окошком дождь и грязь,

Каждый третий царь и князь.

Нет ни веры, ни закона,

Реки льются самогона,

Эх, Совдепия моя,

Необъятные края.

Припев:

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Кучер мой, поедем тише,

Здесь прекрасней, чем в Париже.

Красота, едрена вошь,

От нее с ума сойдешь.

Эх, народ у нас хороший,

Ничего что с наглой рожей.

Долго терпит, долго ждет,

А потом башку сорвет.

Припев:

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Поля широкие, моря бескрайние,

Леса дремучие, дороги дальние.

И хоть убей меня, я не пойму тебя,

Как ты жива еще, моя Совдепия.

Розмітилася на підлогу світла,

Загубилася в димку десь,

Ех, Совдепіє моя,

Неосяжні краї.

Подавайте мені карету,

Весь Совок на ній об'їду,

Подивлюся, чим живий народ,

Що він є і що він п'є.

Приспів:

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.

Вітер кланяється в ноги,

Ех, російські дороги,

За вікном дощ і бруд,

Кожен третій цар і князь.

Немає ні віри, ні закону,

Річки ллються самогону,

Ех, Совдепіє моя,

Неосяжні краї.

Приспів:

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.

Кучере мій, поїдемо тихіше,

Тут прекрасніше, ніж у Парижі.

Краса, ядра воша,

Від неї збожеволієш.

Ех, народ у нас хороший,

Нічого що з нахабною пикою.

Довго терпить, довго чекає,

А потім голову зірве.

Приспів:

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.

Поля широкі, моря безкраї,

Ліси дрімучі, дороги далекі.

І хоч убий мене, я не зрозумію тебе,

Як ти жива ще, моя Совдепія.