Соловьи - Вика Цыганова

Здесь всю зиму ветра ледяные и злые,

Но приходит весна и захочется жить.

Кто их слышал хоть раз, тот не сможет их песню забыть.

Кто их слышал хоть раз, тот не сможет их песню забыть.

Не забудет святой, не забудет их песню и грешный,

Как березовый сок по березовым венам пойдет.

И от черной земли приподнимется белый подснежник

И от черной земли приподнимется белый подснежник

Припев:

О любви, не иначе.

Так поют, будто плачут.

Словно некуда деться.

Как в далеком детстве.

Вот и мы по весне открываем сердца без опаски.

В наших душах горят сто свечей поднебесной зари.

На Руси строгий пост завершается праздником Пасхи.

На Руси строгий пост завершается праздником Пасхи.

Их ничем не унять, не утешить их горькие слезы.

Видно что-то не так или сердце болит от любви.

И стоят распустив свои косы нагие березы,

И стоят распустив свои косы нагие березы,

Припев:

О любви, не иначе.

Так поют, будто плачут.

Словно некуда деться.

Как в далеком детстве.

Тут всю зиму вітру крижані та злі,

Але приходить весна і захочеться жити.

Хто їх чув хоч раз, той не зможе їхню пісню забути.

Хто їх чув хоч раз, той не зможе їхню пісню забути.

Не забуде святий, не забуде їх пісню і грішний,

Як березовий сік по березових венах піде.

І від чорної землі підніметься білий пролісок

І від чорної землі підніметься білий пролісок

Приспів:

Про любов, не інакше.

Так співають, наче плачуть.

Немов нікуди подітися.

Як у далекому дитинстві.

От і ми навесні відкриваємо серця без побоювання.

В наших душах горять сто свічок піднебесної зорі.

На Русі суворий піст завершується святом Великодня.

На Русі суворий піст завершується святом Великодня.

Їх нічим не вгамувати, не втішити їх гіркі сльози.

Видно щось не так або серце болить від любові.

І стоять розпустивши свої коси голі берези,

І стоять розпустивши свої коси голі берези,

Приспів:

Про любов, не інакше.

Так співають, наче плачуть.

Немов нікуди подітися.

Як у далекому дитинстві.