Мы едем - Вика Цыганова

А по дороге разбитой-разбитой.

Мимо храма, ой мама, ой мимо.

На телеге из леса вестимо,

Мы едем, мы едем.

А вернее, летим над полями,

Мимо воли, над полем пшеничным.

Запряжена телега ветрами,

Но мы едем отлично.

А вернее, скользим параллельно,

Потому что мы знаем о главном,

Что любое сближенье — смертельно,

С нашим полем, и с волей, и с храмом.

А точнее нам жизнь эта снится,

Мы вообще-то в другом измереньи,

Возле дома стоит колесница,

Нету дней… лишь одно воскресенье.

А по дорозі розбитої-розбитої.

Повз храм, ой мама, ой мимо.

На візку з лісу відомо,

Ми їдемо, ми їдемо.

А вірніше, летимо над полями,

Мимо волі, над полем пшеничним.

Запряжений віз вітрами,

Але ми їдемо відмінно.

А вірніше, ковзаємо паралельно,

Тому що ми знаємо про головне,

Що будь-яке зближення — смертельно,

З нашим полем, і з волею, і з храмом.

А точніше нам життя це сниться,

Ми взагалі в іншому вимірюванні,

Біля будинку стоїть колісниця,

Нема днів… лише одну неділю.