Самый близкий человек - Весна

Снов — сиреневый дым над рассветным, во мгле,

Изголовьем моим — ещё сладостен мне.

Нежный дым тёплых снов, он растает вот-вот,

В нём немыслимых слов — сумасшедший полёт!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

И свинцовый туман проникает в окно

И кто был ночью пьян — утром трезв, как стекло.

Губы шепчут: «Пора…"Руки мимо скользят…

Что доступно — вчера, то сегодня- нельзя!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

Самый близкий человек — рядом-рядом, Боже мой!

В миг, что длится целый век, совершенно мне чужой!

Самый близкий человек совершенно мне чужой!

Снов - бузковий дим над світанковим, у темряві,

У голові моїй ще солодкий мені.

Ніжний дим теплих снів, він розтане ось-ось,

У ньому немислимих слів — божевільний політ!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

І свинцевий туман проникає у вікно

І хто був уночі п'яний — вранці тверезий, як скло.

Губи шепочуть: «Час…» Руки повз ковзають…

Що доступно - вчора, те сьогодні - не можна!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

Найближча людина — поруч, Боже мій!

У мить, що триває ціле століття, зовсім мені чуже!

Найближча людина зовсім мені чужа!