Rakovalkealla - Vesa-Matti Loiri

On yö, ja tähdet taivahalla loistaa välkkyen

Kuu kirkas hohdettaan luo tunturille

On ympärilläin erämaa ja outo hurma sen

On avautunut sydämeni sille

Tää köyhä, karu maa

Mun lumoihinsa saa

On avautunut sydämeni sille

On yö, ja revontulet Pohjan puolla loistavat

Ne niinkuin noitavalot luovat taikaa

On ennen olleet täällä noidat, Lapin haltiat

Se oli suurten tietäjien aikaa

Tää revontulten maa

Tää taian, loitsun maa

Se elää vielä tietäjien aikaa

On yö, ja rakovalkealla liekkiin tuijotan

Se lämpöänsä Lapin yöhön valaa

Ken suoniinsa on saanut Lapin-kuumeen polttavan

Sen mieli tänne lakkaamatta palaa

Tää jään ja lumen maa

Se kiehtoo, lumoaa

Ja mieli tänne lakkaamatta palaa

On yö, jo kohta kiinni painuu silmät raukeat

Vain havuvuode päällä hangen jäisen

Kuin vartioina tunturien laet aukeat:

Ne suojahansa ottaa yksinäisen

Tää jylhänkaunis maa

Tää tunturien maa

Se suojahansa ottaa yksinäisen

Вже ніч, а на небі мерехтять зорі

Яскравий місяць кидає сяйво на зруби

Навколо дика природа і якась дивна чарівність

Відкрив моє серце для цього

Ця бідна, безплідна країна

Ти можеш потрапити під мої чари

Відкрив моє серце для цього

Зараз ніч, і на північній стороні світить північне сяйво

Такі як відьомські вогні створюють магію

Тут і раніше були відьми, ельфи Лапландії

Це був час великих мудреців

Це країна північного сяйва

Це країна магії, заклинань

Воно все ще живе за часів мудреців

Ніч, і я дивлюся на тріскуче біле полум’я

Розливає своє тепло в лапландську ніч

У якого в жилах палає лапландська лихоманка

Його розум постійно повертається сюди

Ця земля льоду і снігу

Воно заворожує, заворожує

І розум постійно повертається сюди

Ніч, ось-ось закриється, а очі заплющені

Лише соснова грядка поверх льоду

Ніби пагорби гори відкриваються, як стражі:

Вони знаходять притулок, коли самотні

Ця надзвичайно красива країна

Ця земля лісів

Це притулок, який приймає самотнього