Päivänsäde ja menninkäinen - Vesa-Matti Loiri

Aurinko kun päätti retken

Siskoistaan jäi jälkeen hetken

Päivänsäde viimeinen

Hämärä jo mailleen hiipi

Päivänsäde kultasiipi

Aikoi juuri lentää eestä sen

Vaan menninkäisen pienen näki vastaan tulevan;

Se juuri oli noussut luolastaan

Kas, menninkäinen ennen päivän laskua ei voi

Milloinkaan elää päällä maan

He katselivat toisiansa

Menninkäinen rinnassansa

Tunsi kuumaa leiskuntaa

Sanoi: «Poltat silmiäni

Mutten ole eläissäni

Nähnyt mitään yhtä ihanaa!

Ei haittaa vaikka loisteesi mun sokeaksi saa

On pimeässä helppo vaeltaa

Käy kanssani, niin kotiluolaan näytän sulle tien

Ja sinut armaakseni vien!"

Mut säde vastas: «Peikko kulta

Pimeys vie hengen multa

Enkä toivo kuolemaa

Pois mun täytyy heti mennä

Ellen kohta valoon lennä

Niin en hetkeäkään elää saa!»

Ja niin lähti kaunis päivänsäde, mutta vieläkin

Kun menninkäinen yksin tallustaa

Hän miettii miksi toinen täällä valon lapsi on

Ja toinen yötä rakastaa

Сонце закінчило подорож

Вона на деякий час відстала від сестер

Останній промінь світла

Вже сутеніло

Денне золоте крило

Саме збирався летіти перед ним

Але старенький побачив, що наближається;

Воно щойно вилізло зі свого лігва

Кас, кріп до заходу сонця не може

Ніколи не жити на землі

Вони переглянулись

Menninkäinen у грудях

Відчувався гарячий натовп

Сказав: «Ти печеш мені очі

Але я не живий

Ви бачили щось таке чудове!

Не має значення, якщо твій блиск засліпить мене

Легко блукати в темряві

Ходімо зі мною, і я покажу тобі дорогу до моєї рідної печери

І, ради бога, я візьму тебе!»

Але промінь відповів: «Святий гобліне

Темрява захоплює дух

І я не бажаю смерті

мені треба йти

Елен ось-ось вилетить на світло

Я не можу так жити ні хвилини!»

І так минув прекрасний промінь дня, але все ж

Коли кріп топче один

Він дивується, чому тут ще одна дитина світла

А інший любить ніч