Itkevä huilu - Vesa-Matti Loiri

Tein minä pajusta hilpeän huilun

Mutten ääntä ma siihen saanut

Antelin ei ole onneni haltijas

Voittajan lahjoja mulle ei jaannu

Soi, soiseli, lahjojaan jaannut

Mä kaikille huilua näytin

Näin minä hyttysen, hyttynen kuule

Puhalla huiluuni sielu ja henki

Aurinko paistaa, ei ole aikaa

Hyrisi hyttynen hämärän renki

Soi, soiseli, hämärän renki

Ja huiluni päivässä kiilsi

Kuljin ma maailman markkinateitä

Säveltä kysyin tuolta ja sieltä

Päätä ne puisti ja korvin ne haastoi

Eikä ne tainneet kysyän kieltä

Soi, soiseli, kysyjän kieltä

Ja huiluni rumaksi ruostui

Silloinpa ilmoille itkuni päästin

Kelmeät kasvoni pimeään peitin

Aattelin, nyt minä kuolla tahdon

Huonon huiluni maahan heitin

Soi, soiseli, maahan heitin

Ja silloin helisi huilu

Humisevan huolun huulille nostin

Sormet ne sousi ja säveltä toisti

Suru suli, vilisi virsien tulva

Ihana aurinko sieluuni loisti

Soi, soiseli, sieluuni loisti

Ja huiluni ilosta itki

Я зробила з верби веселу сопілку

Але я не отримав голосу для цього

Антелін не є власником мого щастя

Подарунки переможця мені не передадуть

Soi, soiseli, роздав свої дари

Я показав усім сопілку

Побачила комара, комара почула

Вдуй душу й дух у мою сопілку

Сонце світить, часу немає

У сутінковому кільці дзижчав комар

Сої, соіселі, сутінкове кільце

І моя сопілка за день засяяла

Я мандрував ринковими дорогами світу

Я запитав про тон тут і там

Відправте їх у парк, і я кину їм виклик

А про мову ніби й не питали

Soi, soiseli, мова питаючого

І моя флейта негарно заржавіла

Ось тоді я закричав

Моє бліде обличчя в темній ковдрі

Я думав, тепер я хочу померти

Я кинув свою погану флейту на землю

Soi, soiseli, Я кинув на землю

І потім зазвучала сопілка

Я висловив на вустах наспівування занепокоєння

Вони розтиснули пальці і повторили ноту

Смуток розтанув, повінь гімнів зашкалювала

Миле сонце осяяло мою душу

Задзвеніло, задзвеніло, душа засяяла

І моя флейта заплакала від радості