Стеклянная любовь - Варвара

Как пылинка в янтаре,

Утро замерло в заре,

Урони его с ладони, новый день.

Отведи глаза часам,

Может быть, увидишь сам,

От меня тебе осталась только тень.

Наше время истекло,

Я прозрачное стекло,

Отраженье злое мне прости.

Боль твоя, что пыль в горсти,

Разожми и отпусти,

Было больно, но уже прошло.

Всё уже прошло.

Режет стеклянная любовь

Сердце пополам,

Но я улыбаюсь вновь

Её разбитым зеркалам.

Тает стеклянная любовь,

Как осколок льда,

И плещется над тобой

Забвенья тёмная вода.

На меня глядит твой дом

Манекеном за стеклом,

В равнодушных окнах блики пустоты.

Пьют напиток тишины

Люди-тени, люди-сны,

Для меня таким же стал теперь и ты.

Наше время истекло,

Я прозрачное стекло,

Отраженье злое мне прости.

Боль твоя, что пыль в горсти,

Разожми и отпусти,

Было больно, но уже прошло.

Режет стеклянная любовь

Сердце пополам,

Но я улыбаюсь вновь

Её разбитым зеркалам.

Тает стеклянная любовь,

Как осколок льда,

И плещется над тобой

Забвенья тёмная вода.

Молча глядит в окно забытая любовь

Ледяным зрачком луны,

Но тебе не хватит слов, чтобы сделать

Сны живыми, как моё сердце.

Режет стеклянная любовь

Сердце пополам,

Но я улыбаюсь вновь

Её разбитым зеркалам.

Тает стеклянная любовь,

Как осколок льда,

И плещется над тобой

Забвенья тёмная вода…

Як порошинка в бурштину,

Ранок завмер у зорі,

Впусти його з долоні, новий день.

Відведи очі годинникам,

Може, побачиш сам,

Від мене тобі залишилася тільки тінь.

Наш час минув,

Я прозоре скло,

Відбиття зле мені вибач.

Біль твій, що пил у жмені,

Розіжми і відпусти,

Було боляче, але вже пройшло.

Все вже минулося.

Ріже скляне кохання

Серце навпіл,

Але я усміхаюся знову

Її розбитим дзеркалам.

Тане скляне кохання,

Як уламок льоду,

І плескається над тобою

Забуття темна вода.

На мене дивиться твій дім

Манекеном за склом,

У байдужих вікнах відблиски порожнечі.

П'ють напій тиші

Люди-тіні, люди-сни,

Для мене таким став тепер і ти.

Наш час минув,

Я прозоре скло,

Відбиття зле мені вибач.

Біль твій, що пил у жмені,

Розіжми і відпусти,

Було боляче, але вже пройшло.

Ріже скляне кохання

Серце навпіл,

Але я усміхаюся знову

Її розбитим дзеркалам.

Тане скляне кохання,

Як уламок льоду,

І плескається над тобою

Забуття темна вода.

Мовчки дивиться у вікно забуте кохання

Крижаною зіницею місяця,

Але тобі не вистачить слів, щоб зробити

Сни живі, як моє серце.

Ріже скляне кохання

Серце навпіл,

Але я усміхаюся знову

Її розбитим дзеркалам.

Тане скляне кохання,

Як уламок льоду,

І плескається над тобою

Забуття темна вода.