Линии руки - Валерия

Там, где кричит сова в тумане у реки жить бы мне с тобой.

Жить позабыв слова, по линиям руки как дано судьбой.

Разве это так уж сложно, разве невозможно иль душа слаба.

Припев:

Кто-то с неба осторожно прошептал мне: «Можно», только не судьба.

Разве это так уж сложно, разве невозможно, иль душа слаба.

Есть видно где-то рай, да мне в нём не пожить только помечтать.

Есть у земли тот край, да мне на этом быть письма посылать.

Разве это так уж сложно, разве невозможно иль душа слаба.

Припев:

Кто-то с неба осторожно прошептал мне: «Можно», только не судьба.

Разве это так уж сложно, разве невозможно, иль душа слаба, иль душа слаба.

Разве это так уж сложно, разве невозможно, иль душа слаба, иль душа слаба.

Кто-то с неба осторожно прошептал мне: «Можно», только не судьба

Там, де кричить сова в тумані біля річки жити мені з тобою.

Жити забувши слова, по лініях руки як дано долею.

Хіба це так уже складно, хіба неможливо чи душа слабка.

Приспів:

Хтось із неба обережно прошепотів мені: «Можна», тільки не доля.

Хіба це так складно, хіба неможливо, чи душа слабка.

Є видно десь рай, та мені в ньому не пожити тільки помріяти.

Є у землі той край, та мені на цьому бути листи посилати.

Хіба це так уже складно, хіба неможливо чи душа слабка.

Приспів:

Хтось із неба обережно прошепотів мені: «Можна», тільки не доля.

Хіба це так уже складно, хіба неможливо, чи душа слабка, чи душа слабка.

Хіба це так уже складно, хіба неможливо, чи душа слабка, чи душа слабка.

Хтось з неба обережно прошепотів мені: «Можна», тільки не доля